Журналістська освіта в Україні: на сон відведено 20 хвилин

Стрімкі темпи розвитку суспільства, безперервний потік інформації спровокували неминучість університетської форми підготовки журналістських кадрів. Триває цей процес і в нашій країні. Щоправда, організація системи підготовки вітчизняних та зарубіжних журналістських кадрів помітно різниться.

В Україні студентів-журналістів поки що лише теоретично спонукають до практичної діяльності, в той час як на Заході давно віддається перевага іншому напрямку. Принцип журналістської освіти Сполучених Штатів чи Великобританії покладений на практичних заняттях у сфері вузького профілю. Українська система робить же акцент на загальних знаннях та теорії.

За умов сьогоднішніх реалій йти на факультет журналістики, розраховуючи, що з тебе зроблять «зірку» (професійного ведучого чи скандального журналіста), буде помилковим. Треба вчитися самому, а не чекати поки навчать. Талантом університет не наділить, язик не «підвісить». Тому так і виходить, що головне завдання викладача вітчизняного вишу – виховати в студентів-журналістів якості та цінності, що допоможуть в майбутній професійній діяльності. Тебе навчать чесності, порядності, вільного вираження думок, але ніяк не своєрідного способу сприйняття світу, нестандартного мислення, усвідомлення себе в неспокійному житті.

Але ж якщо не журналіст, то хто прагне найбільше до самореалізації, вдосконалення, збагачення досвіду? Тому чи буде правомірним мати вісім семестрів літератури або дисципліни, на кшталт, економічної та кібернетичної теорії, які дещо гальмують, а головне – забирають час для самостійного становлення журналіста, яке проходить поза стінами університету. Бо на парах вчать теорії, а практику треба шукати самому. Допомогти можуть власні знайомства, зв’язки, заведені після проходження практик або ж просто Інтернет. 

Проблемою, що після закінчення університету, людина, яка називає себе журналістом, не в змозі створити матеріал або гідно проявити себе на кастингу, буде ніяк не система української освіти. Редакція телеканалу чи газети, які мають авторитет серед суспільства, чекають кваліфікованого працівника з досвідом роботи. А де взяти цей потрібний досвід, коли в університеті освоюєш теоретичні ази наук?..

Беззаперечним залишається твердження, що для журналіста не буває зайвих знань. Але ніякі знання та амбітність не зможуть пояснити, чому ти провалив кастинг, бо перед камерою занадто часто кліпав очима, а твої плечі весь час знаходилися не на одному рівні. Так помилка в тому, що університет не допоміг відшліфувати цей «рівень» чи ти погано попрацював над собою? Виходить, вивчати теорію, після занять опановувати практичні навички, а в перерві між справами приділяти 20 хвилин для сну – це багато. Багато для відпочинку. А щоб стати журналістом – цього недостатньо.

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Руслан Левицький