Маргарет Тетчер: «залізна леді», котра врятувала Великобританію й перетворилася на символ рішучості

87-літня «залізна леді» Маргарет Тетчер померла в понеділок, 8 квітня, від серцевого нападу. За інформацією BBС, поховальна церемонія Маргарет з військовими почестями відбудеться в середу, 17 квітня в соборі Св. Павла. З волі пані Маргарет поховання не матиме статус державного.

Британські газети рясніють заголовками про екс-прем’єра: «Прощавай, Залізна леді» (The Daily Express ), «Залізна Леді перед Залізною стіною» – фото з візиту до Москви, «Жінка простих істин» (The Times), «Жінка, яка врятувала Великобританію» (The Daily Mail), «На краще або на гірше, але вона переробила нашу націю» (The Independent).

Своє співчуття щодо смерті Залізної леді висловили багато політиків та керівників держав.

Віктор Янукович, президент України

«Пішла з життя перша жінка-глава уряду європейської держави, яка для багатьох поколінь стала взірцем сили духу, принциповості й твердості характеру. Переконаний, що ім'я Маргарет Тетчер назавжди залишиться в історії як приклад самовідданого служіння своєму народу».

Юлія Тимошенко, екс-прем’єр-міністр України

«Леді Маргарет називали «залізною леді», але в неї було велике серце.

Про неї казали «залізна» через принциповість, міцний характер та цілеспрямованість, хоча разом із цим колишній прем‘єр-міністр Великобританії була великим гуманістом і людиною, для якої власний народ та власна країна були понад усе.

Для мене, як і для багатьох людей, Маргарет Тетчер стала вчителем, бо не на словах, а на власному прикладі щодня демонструвала, яким має бути справжній лідер та справжній політик».

Барак Обама, президент США

«З відходом баронеси Маргарет Тетчер світ втратив одного з великих борців за свободу й незалежність, а Америка втратила вірного друга. Будучи прем'єр-міністром, вона допомогла відновити довіру й гордість, які завжди були відмінною рисою Великобританії. Як прихильник нашого трансатлантичного альянсу, вона знала, що за допомогою сили й рішучості, ми можемо виграти холодну війну й розширити обіцяну свободу.

Тут, в Америці, багато хто з нас ніколи не забуде її, що стояла пліч-о-пліч з президентом Рейганом, нагадуючи світові, що ми не просто пливемо за течією історії, ми можемо формувати її, з непохитною мужністю і залізною волею. Зараз Мішель і я віддаємо всі наші думки родині Тетчер і всьому британському народові».

Ангела Меркель, канцлер ФРГ

«Вона була одним із видатних лідерів світової політики її час … Маргарет Тетчер не була «жіночим політиком». Але в той же час тим, як вона, будучи жінкою, утвердилася на вищому посту в часи, коли це не було чимось звичайним, вона подала приклад багатьом після себе. Ми не забудемо внесок Тетчер у подолання розділення Європи і в закінчення «холодної війни».

Дмитро Медведєв, прем'єр-міністр Росії

«Маргарет Тетчер була видатним політиком, який багато зробив для своєї країни. Можна по-різному ставитися до її політичних поглядів, але не можна не поважати її за характер і політичну волю».

Роза Отумбаєва, екс-президент Киргизії

«Маргарет Тетчер була сильним, впливовим лідером і майстром політичної полеміки. Я пам'ятаю її непідробний інтерес і фразу: якщо хочеш критично обговорити питання, говори з чоловіками; якщо хочеш зробити справу, говори з жінками».

Коротка біографія

Маргарет Хільда Тетчер народилася 13 жовтня 1925 року в містечку Грантем в англійському графстві Лінкольншир. Її батько Альфред Робертс був крамарем, членом місцевої ради і одним зі старійшин методистської церкви. Він значно вплинув на життя і погляди Маргарет.

В оксфордському коледжі Сомервіль вона вивчала природничі науки й стала третьою в історії жінкою, яка очолила Консервативну асоціацію Оксфордського університету.

У 1953 році вона вийшла заміж за Деніса Тетчера. Дехто вважав, що це був шлюб за розрахунком. Деніс був старшим від Маргарет на 10 років та достатньо багатим, завдяки йому дружина змогла отримати юридичну освіту, зайнятися адвокатською практикою і заплатити за передвиборчу боротьбу за місце в палаті громад.

Між подружжям було мало спільного. Але в них вийшов напрочуд міцний союз, тому що кожен займався своєю справою і був радий невтручанню партнера. Кажуть, що Маргарет у присутності Деніса ставала м’якою і мовчазною, й тільки він міг обірвати її роботу о третій годині ночі, вона його слухалася і йшла спати. 

Того ж року в сім’ї Тетчер з’явилися двоє близнюків: Марк і Керол. Донька стала журналісткою й написала книгу, з якої було зрозуміло, що дітям не вистачало батьківської турботи й кохання. Хоча в інтерв’ю Маргарет запевняла, що весь вільний час вона присвячує дітям.

Маргарет – політик

Майже 10 років Тетчер намагалася потрапити до парламенту від партії консерваторів, і лише у 1959 році вона отримала заповітний депутатський мандат.

У 1970 Маргарет одержала портфель міністра освіти. Тоді лейбористи прозвали її Margaret Thatcher, milk snatcher (Маргарет Тетчер – викрадачка молока) за те, що вона скоротила витрати відомства шляхом припинення субсидування безкоштовного молока дітям 7-11 класів.

При цьому на дебатах в уряді вона сама виступала проти скасування безкоштовного молока. «Я отримала важливий урок, – писала Тетчер згодом. – За мінімум політичної вигоди я отримала максимум політичної ганьби».

З 1979 року Маргарет Тетчер – прем’єр-міністр Великобританії. Вона взялася за відновлення фінансової системи країни і, заради цього, за скорочення ролі держави на ринку. Боротьба з інфляцією стала головним завданням її уряду, і незабаром Тетчер різко скоротила бюджетні витрати. Паралельно влада ухвалювала закони проти войовничих профспілок, приватизувала державні підприємства, а мешканці соціального житла отримали можливість викуповувати свою нерухомість.

При цьому традиційні сфери індустрії, які, як говорили критики, перетворювали прекрасну країну на суцільний смітник промислових відходів, поступалися місцем новій, конкурентоспроможній Британії. А кількість безробітних перевищила 3 мільйони.

Ставлення до Маргарет Тетчер у Британії завжди було різним. Часто полярним. Хтось нею захоплювався, хтось ненавидів. Так чи інакше, саме за прем’єрства Тетчер Велика Британія з «хворої людини Європи» (так називали острови через величезні проблеми у господарці) перетворилася на одного з лідерів за темпами економічного зростання.

Рецепт одужання, який виписала Тетчер британській економіці, був простий: державної власності має бути якомога менше, приватної – якомога більше. Відповідно, державні підприємства продавалися, а якщо були зовсім не рентабельними, як-от вугільні шахти, то їх закривали. Десятки тисяч шахтарів залишилися без роботи. Вони страйкували, бунтували, але уряд Тетчер не відступав. Коли було треба, застосовував силу – кінну поліцію, водомети. І сьогодні Тетчер у шахтарських регіонах не люблять. Вона знала, що так буде, але робила свою справу. Тому що була впевнена: це потрібно країні.

У 1981 році рейтинг Тетчер суттєво знизився, але наступного року економіка почала відновлюватися, та й перемога у війні з Аргентиною повернула прем’єру  любов і довіру англійців.

«Після таких зовнішньополітичних невдач прем’єр-міністрів зазвичай звільняли, але вона змогла перетворити національне приниження на воєнний тріумф», – зауважував лідер опозиційної ліберальної партії Девід Стіл.

Вважається, що Фолклендські острови були відкриті у 1591-1592 рр. капітаном Джоном Дейвісом, членом експедиції англійського корсара Томаса Кавендіша. Архіпелаг багато разів переходив від однієї держави до іншої, проте в XIX столітті Британія заснувала в Порт-Стенлі військово-морську базу, що дозволило імперії закріпити острови за собою.

У 1982 р. аргентинський десант висадився на Фолклендах, змусивши капітулювати невеликий британський гарнізон.

Тетчер непокоїли декілька тисяч британських поселенців на Фолклендських островах, які опинилися під окупацією аргентинських військ. Вона вважала, що зобов’язана захистити їх і виступити проти  агресії – за демократію та міжнародне право.

Мало хто наважився би відправити експедиційний корпус в Південну Атлантику, взявши на себе величезну відповідальність за життя людей, але Маргарет була певна, що військова операція необхідна, а перемогу над агресором можлива.

Вона надавала моральну й матеріальну підтримку головнокомандуючим, при цьому не втручаючись у суто військові справи, надаючи планування та проведення операцій генералам.

Для солдат Маргарет була не просто політичним лідером, її накази вони виконували з особливим духовним піднесенням.

«Ми обожнювали її і робили для неї все, що завгодно. Всі любили її за холоднокровність, ентузіазм і за те, що вона – гарна жінка», – коментував генерал Джордж Томпсон.

До речі, на початку 2013 року Президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер направила британському прем'єр-міністрові Девіду Кемерону відкритого листа з закликом почати переговори про повернення Аргентині Фолклендських островів. Девід Кемерон заявив, що в цьому питанні «тритисячне населення Фолклендів в більшості своїй підтримує Британію». 

Зовнішня політика Маргарет Тетчер спрямовувалася на зміцнення ролі Сполученого Королівства на світовій арені, яка, за її переконанням, помітно ослабла в роки лейбористського керівництва країною.

Вона знайшла близького друга в особі президента США Рональда Рейгана, який поділяв багато її поглядів на економіку, і несподівано для багатьох уклала альянс з Михайлом Горбачовим. «Ми можемо працювати разом», – ця її фраза облетіла світ.

Тетчер хотіла бути союзником №1 для США, вона вірила в те, що англосакси повинні врятувати світ.

«Ми не можемо захистити ні себе, ні наш острів, ні Європу в цілому без тісного співтовариства з США», – говорила Маргарет. Вона любила Америку й Америка відповідала їй взаємністю.

За матеріалами Девіда Сторі, Тетчер була певна, що стане вчетверте прем’єр- міністром.

Але проблема європейської інтеграції завдала нищівного удару в сподівання Маргарет. Колишній міністр фінансів й іноземних справ Джоффрі Хоу виступив проти поглядів Тетчер, тобто за європейську єдність. Невдовзі Хоу звільнився з посади заступника прем’єр-міністра.

«Прийшов час іншим сформулювати відповідь на трагічний конфлікт лояльностей, який я придушував, ймовірно, занадто довго», – заявив Хоу.

Стало зрозуміло, що контроль, який існував більше 10 років, дав тріщину.

Однопартійці повторювали їй: «Звичайно, я підтримаю вас, але не вірю, що ви переможете»

22 листопада 1990 року Маргарет Тетчер повідомила про відмову від прем’єрських обов’язків.

«Це була зрада з посмішкою на обличчі», – такими словами описувала вона згодом те, що з нею відбулося.

Залізна Леді

Так Маргарет почали називати в радянському Союзі, коли вона ще не була головою уряду.

У 1976 вона промовила антирадянський спіч: «Росіяни прагнуть світового панування, і вони стрімко знаходять кошти, щоб стати найпотужнішою імперіалістичною нацією в світі. Люди в радянському Політбюро не переймаються відливами і припливами в громадській думці. Вони ставлять на передній план гармати, замість масла, поки ми ставимо на місце гармат все інше». Самій Тетчер таке прізвисько дуже подобалося.

Особистість

Про неї дуже багато говорили. Та й у неї самої було що сказати іншим.

Джордж Буш Старший: «Я розумів, чому вона стала таким сильним лідером. Вона завжди діяла впевнено і не соромилася озвучувати свої думки чи сперечатися з іншими. Тетчер завжди прагнула висловити свою власну позицію безпосередньо, не піклуючись про тонкощі. Вона була сильною, але не грубою. Вона не переносила дурнів і не володіла почуттям гумору».

Міністр закордонних справ Лорд Харрінгтон жартував над довгими монологами Маргарет для іноземних гостей і на зборах міг передати їй записку: «Він пролетів 500 миль, щоб вас побачити, дозвольте і йому щось сказати».

«Вона мала очі Калігули, але уста Мерилін Монро», –  Президент Франції Франсуа Мітеран

«Вона завжди була привабливою жінкою. Вона не просто була привабливою як кінозірка, вона могла і поводитися як кінозірка, коли вважала, що це потрібно», – Сер Бернард Інгам, її прес-секретар з Даунінг-стріт.

«Ця жінка не тільки вперта, вона ще й наполеглива та небезпечно самовпевнена», – відділ персоналу Імперського хімічного тресту, який відхилив спробу працевлаштування Маргарет Робертс у 1948 році.

«Я думаю, ми вже пережили період, коли занадто багатьом людям давали зрозуміти: «У мене проблема, і впоратися з нею – справа уряду», або «У мене проблема, я повинен отримати кошти на те, щоб з нею впоратися», «Я бездомний, уряд повинен мене кудись поселити», – і вони перекладали свої проблеми на суспільство. Але суспільство – це хто? Його не існує. Є окремі чоловіки та жінки, є сім'ї, і ніякий уряд не може зробити нічого без людей, люди ж повинні самі про себе думати. Наш обов'язок – дбати про себе й допомагати піклуватися про наших сусідів», – сказала якось Маргарет Тетчер.

«Будь-яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною», – проголосила Маргарет у 1979 році, коли вона стала прем’єр-міністром.

«Для тих із вас, хто чекає, затамувавши подих, улюбленої фрази медіа про розворот на 180 градусів, я можу сказати лише одне: якщо ви хочете – ви і розвертайтеся. Леді не розвертається», – 10 жовтня 1980 року, конференція Консервативної партії.

Стиль Маргарет

Сьогодні у жінки є море можливостей проявити себе: деякі з нас навіть керують країнами. Але, чесно кажучи, нам краще пасує ридикюль, аніж багнет», – казала Маргарет Тетчер.

«Залізна леді» до цього часу залишається для багатьох іконою класичного стилю.

Вона надавала перевагу костюмам зі спідницею, демократичніші сукні залишала для закордонних поїздок.

ЇЇ улюбленими кольорами були синій і блакитний, але Маргарет можна було побачити і в рожевому, і в бузковому, і в зеленому, і в жовтому.

«Я одягаюся тільки в двох варіантах: класичний костюм та багато-багато різних блузок. Дуже важливо мати повний гардероб симпатичних блузок. Я часто ношу банти, вони пом'якшують образ і виглядають досить симпатично», – говорила вона.

До того ж, вона вміла правильно підбирати аксесуари. Однією з найулюбленіших прикрас Маргарет було перлинове намисто, подароване чоловіком на честь народження дітей. Вона майже ніколи з ним не розлучалась.

Деякі свої аксесуари вона навіть перетворила в символи влади. 

Наприклад, класична чорна сумочка Asprey London прямокутної форми, яку журналісти називали «страшна сумка Тетчер», була вірним супутником Маргарет декілька років. Коли вона ставила її на стіл поруч із собою, наводила невимовний жах на весь Кабінет міністрів. Сама ж власниця називала її «єдиним безпечним місцем на Даунінг-стріт». В 2011 році сумочку продали на аукціоні за 40 тисяч доларів.

Фільми

Про Маргарет Тетчер зняли декілька фільмів: «Маргарет Тетчер: довгий шлях до Фінчлі» («Margaret Thatcher: The Long Walk to Finchley», реж. Найал МакКормик, 2008) , «Маргарет Тэтчер» («Margaret», реж. Джеймс Кент, 2009), «Залізна Леді» («The Iron Lady», реж. Филлида Ллойд, 2011).

Фільм «Залізна Леді», головну роль у якому виконала Меріл Стріп, отримав 2 «Оскари» (за найкращу жіночу роль та найкращий грим).

Меріл Стріп зізналася, що на початку зйомок дуже нервувала: «Це була велика відповідальність. Перед реальною людиною, перед історією. Тим паче, фільм розповідає історію жінки протягом чотирьох десятиліть. Мені не дуже подобається наносити грим, але тут без нього ніяк».

Цей фільм знімався тоді, коли багато хто з головних героїв був ще живий : сама баронеса Тетчер, її донька Керол, лорд Джеффрі Хау, сер Джон Мейджор, лорд Майкл Хезелтайн та інші.

Щодо реакції критиків на фільм, в середньому 54 відсотки відгукнулися позитивно. Багато хто захоплювався акторською грою Меріл Стріп, але сама Маргарет Тетчер сказала, що акторка не змогла втілити реальний образ. Екс-прем’єр зізналася, що не дивилася фільм, тому що була розчарована тим, що її «видатна кар’єра » стала розвагою.

Джерела: Кореспондент, РБК-Україна, УНІАН, Українська правда, Інтерфакс, Високий замок, сайт Ю.Тимошенко, док. фільм Л.Млєчіна, РИА- новости, Guardian, BBC, MK.ru, Reuters.

Фото з сайтів: www.rbk.ua, mn.ru, www.profi-forex.orf, РИА-новости, УНИАН, Reuters.

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Євгенія Науменко