Головне

Запорізькі активісти розкритикували діяльність Реанімаційного пакету реформ

DSC_085316 квітня представники Реанімаційного пакету реформ приїхали до Запоріжжя, щоб розповісти, як вплинуть на життя місцевої громади прийняті за сприяння експертної платформи зміни законодавства. Цього разу вони зібрали аудиторію в Запорізькій ОДА.

«Чому ми їздимо регіонами? Нам дуже важливо знати думки і настрої, які є у вас. Отримати зворотній зв’язок. Тому що Ви глибше розумієте існуючі проблеми», – звернулася до запоріжців представник РПР Наталія Ватаманюк.

Однак замість обіцяного обговорення проблем, які існують у Запорізькій області, гості розповідали про деталі законів, прийнятих за їх сприянням. А саме, закони щодо суспільного телебачення, ремонту доріг, прозорості у фінансуванні політичних партій та закони, спрямовані на вдосконалення волонтерської діяльності.

Це не на жарт обурило громадських діячів, які, як виявилося, і до того критично ставилися до діяльності Реанімаційного пакету реформ. В чому причина такого ставлення до громадської організації, яка, здавалося б, створена для поліпшення життя в Україні, «Пороги» дізналися у запорізьких активістів, що побували на заході.    

Наталія Заболотна, голова Громадської Ради при Запорізькій облдержадміністрації:

– Багато законопроектів, які просунули РПР, були за нашими розробками. Тим часом вони отримують за них гранти, вони їх реалізують, а потім навіть не дякують і жодним словом не обмовляються, хто насправді розробив ці закони. Вони дійсно зацікавлені у нових експертах, але для того, що вигідно їх використати. Також більшість законопроектів, які вони вносять, не ефективні, тому що приймаючи концепції законотворення вони не радяться з регіональними експертами, чи запрацює така схема на місцевому рівні. У кожному регіоні різні підходи до кадрової політики. Те, що спрацьовує в Києві, у нас не працює. Також це стосується підходів до централізації, до строків реалізації.

І сьогодні вони приїхали, мовляв, послухати запорізьких експертів, проте, коли ми стали розповідати про реальні проблеми, які є в Запорізькій області, Ви бачили їх реакцію. Смішно, коли вони кажуть використовуйте механізми, дивіться на наш приклад. А чи їм не здається, що ми використали вже всі можливі механізми, якщо вже нічого не залишилося Громадській Раді крім того, щоб вийти на флешмоб. Це вже червона кнопка. Це значить, що вже ніякі механізми не спрацьовують. Вже стало гірше, аніж при Пеклушенко. Але РПР кажуть: «Ну, вивчайте».

Якщо приїжджаєте сюди, то необхідно вислуховувати людей, а не презентувати свою чудову організацію. Необхідно брати якесь одне запитання, обговорювати його, а не вносити законопроекти, які ми потім лобіюємо, бо вони не працюють. Після цього вони беруть гранти для того, щоб промоніторити, як працює їх закон, і виявляється, що він дійсно не працює. Тож вони беруть нові гранти для того, щоб вносити зміни до нього. Ми вважаємо, що це безглуздо. Ми не кролики піддослідні, щоб ставити на нас експерименти. У нас достатньо регіональних експертів, щоб запобігти такого марнотратства ще на стадії проекту. Країна зараз не в тому майновому стані, щоб таке робити. У прифронтовій області це відчувається найгостріше, адже найменший дисбаланс викличе громадське занепокоєння, а ми не можемо цього собі дозволити. Тому ми так критично ставимося до РПР.

Андрій Матвей, голова громадської організації «Новоправія»:

– С ними невозможно выйти на контакт. Я пытался долгое время. Писал письма на электронную почту, звонил по указанным контактам. Но я буду с ними сотрудничать, более того я внес конкретное предложение по созданию координационной рабочей группы, которая наладит наконец-то связь между Киевом и регионами, потому что в этом у них большие проблемы. У них на сайте вообще нет никакой информации, как к ним присоединиться. Есть описания групп, написано, кто в этих группах ответственный, но я созванивался с некоторыми ответственными тоже по вопросу сотрудничества и получил от них следующий ответ: «Вы нам присылайте на электронную почту свои предложения, мы здесь их рассмотрим и примем решение». У них неправильная позиция в этом плане, это совсем не сотрудничество. Вы заметили, на протяжении сегодняшнего мероприятия звучал такой меседж: «Вы нам присылайте, мы тут сделаем и потом вам дадим ответ». Но подождите, если вы разрабатываете какую-то инициативу, то ее нужно обсуждать с регионами. Компьютерные технологии позволяют в режиме онлайн общаться огромному количеству людей. А то, что там говорилось на встрече: «У нас 300 экспертов, мы не можем их привести»… А зачем их привозить?У каждого есть компьютер, у каждого есть Интернет. Общаться нужно не раз в год, когда они снизойдут приехать из Киева в регионы, а минимум ежемесячно.

З цього приводу «Пороги» поспілкувалися і з координатором експертних груп Реанімаційного Пакету Реформ, кандидатом у члени Наглядової ради Національної Суспільної телерадіокомпанії України, активістом руху «Стоп Цензурі!» Вадимом Міським.

– Які ваші враження від зустрічі з запорізькими активістами? Чи досягли Ви цілей задля яких приїхали до Запоріжжя?

– Така гаряча дискусія у нас була в Запоріжжі. Більш таку душевну, конструктивну дискусію ми мали вчора в Дніпропетровську, у Запоріжжі вона була більш емоційна. Взагалі ми приїжджаємо для того, щоб в першу чергу познайомитися з місцевим активом, з громадянами, які прагнуть змін і знайти можливі точки дотику. Тому що, звісно, з Києва все не побачиш, особливо не побачиш місцевої специфіки. Для цього потрібно приїжджати, спілкуватися з громадянами на місцях. Ми познайомилися, ряд контактів навели, обмінялися контактами.

– Як на вашу думку, критика, яку ви почули сьогодні була конструктивною? Ви будете до неї дослухатися?  

– Критика була різна, не тільки конструктивна, а й деструктивна, часом через те, що люди не зрозуміли, чи ми недостатньо добре пояснили профіль нашої діяльності. Це підготовка проектів законів. Це не акти органів місцевого самоврядування, це не імплементація, це не персональна відповідальність політиків або щось інше. Ми громадська ініціатива експертів з написання законів, які потім можемо запропонувати депутатам і за круглим столом обговорити з ними потрібен закон чи не потрібен. Ми не можемо охопити всі етапи імплементації реформ, оцінки НАСА. У нас на це не вистачає ані коштів, ні часу, ані робочих рук, які усе це робили. Це все відповідальність влади. Та критика, яка стосується змісту законопроектних пропозицій, ми зконтактувалися з більшістю цих людей. Якщо критика достатньо конкретна ми готові брати її в роботу.

– Я так розумію, що Ви генеруєте певні цікаві законопроекти, але потім не контролюєте працюють вони чи ні?    

Як правило групи наші експертні, які вже ведуть якісь закони, наприклад закон «Про антикорупційне бюро», на всіх етапах долучалися до відслідковування, що ж там насправді відбувається: як відбуваються вибори голови національного бюро, які спроби є змінити закон з Адміністрації Президента, які є спроби тиску на комісію, яка відбирає. Тобто всі ці речі фіксувалися, ми тісно співпрацювали з депутатами, пояснювали їм, які зміни будуть до цього закону шкідливими (наприклад, про підвищення віку голови антикорупційного бюро на етапі, коли вже його мали обрати, а Президент каже: «Давайте підвищимо вік і почнемо конкурс спочатку». Це не чесно, тому що конкурс вже йшов 4 місяці, а раз Президент так наполягає, значить є конкретна кандидатура, яку він хочу просунути, але вона не відповідає за віком конкурсу) . Так само з законом «Про суспільне мовлення». Ми домоглися підписання нашого закону у квітні 2014 року, ми побачили, що закон не працює, тому що виник ряд технічних складнощів, які не дозволяли запустити суспільне мовлення. Наприклад, там була нечітка організаційно-правова форма, неможливо було його виконати, тому що у всіх виникало багато запитань. Кабмін вирішив, що це має бути публічне акціонерне товариство, на нього накинулися представники інших органів влади, які сказали, що це перевищення повноважень. Тобто потрібно було якісь зміни в закон внести для того, щоб він почав працювати. Наші експерти підключилися в цю роботу і випрацювали ряд змін, які помогли б. Так само зараз ми слідкуємо за процесом об’єднання окремих обласних телерадіокомпаній, щоб там не відбувалося якоїсь незаконної приватизації приміщень, щоб боргові проблеми не стали на заваді розвитку суспільного телебачення. Тож, як правило, ті теми, в які ми вже заглибилися и намагаємося контролювати. Але не у всіх випадках так виходить, тому що у громадської ініціативи набагато менше можливостей доступу до оперативного прийняття рішень в органах влади, так і доступу до якоїсь оперативної документації, а також доступу до самих чиновників. Не завжди все вдається контролювати, але, в принципі, намагаємося.

– Я трохи поспілкувалася з сьогоднішніми учасниками заходу і почула від них, що у активістів є образа на київські громадські організації, тому що вони мають звичку використовувати чужі ідеї без зазначення авторства того, хто її розробив.

Мені було б цікаво поспілкуватися з людиною, в якої вкрали ідею. Але я вам точно можу сказати, що я ідеї не крав. Насправді тут важливо розуміти специфіку роботи організацій в Києві і організацій в регіонах. Як правило організаціям в регіонах цікава місцева проблематика, яка стосується рішень місцевих органів самоврядування: обласної ради, міської ради, районних рад. Це те, що дуже специфічне в кожній області. Там особливий інструментарій, як сьогодні нам казали. Кожну окрему раду треба лікувати окремими ліками. На жаль ми не можемо цим з Києва зайнятися, тому що це відповідальність місцевих громад. Наскільки вони будуть здатні об’єднатися між собою, наскільки потужні там громадські організації, волонтери, окремі люди, які мають авторитет у місцевій громаді, настільки буде ефективна ця компанія. Ми знайшли можливість прикласти свої зусилля до Парламенту, до законодавчої роботи, об’єднали навколо себе 70 аналітичних центрів, журналістських організацій, які намагаються спільно завдяки кількості своїй тиснути  Парламент, щоб вони ухвалювали рішення, які нами пропонувалися. Це є гарна модель, яку можна просто копіювати в регіонах, і чим більше людей будуть горіти змінами, тим ймовірніше, що до них будуть прислухатися.

– Тож Ви зараз збираєте ідеї на всеукраїнські проекти, які будуть працювати саме на країну, а не на область?

– Так, ми швидше вже обговорюємо те, що ми напрацювали. І якщо якісь ідеї в контексті нашої роботи виникають, то ми намагаємося їх долучати. Але це стосується в першу чергу законодавства загальноукраїнського, тому що в кожний регіон заглибитись неможливо.

Автор: Марина Ботнарева

Попередня публікація

Опрос студенток-мам: Можно ли совместить материнство и учебу?

Наступна публікація

Кінострічка мелітопольського студента про голодомор змусила глядачів плакати

admin