Гребля є одним з найдавніших видів спорту. Найбільш ранні відомості про гонки на гребних судах, які проводилися на Нілі в Давньому Єгипті, сходять до 25 століття до н. е.. Пізніше такі змагання стали проводитися у Стародавньому Римі, Англії, в 18 столітті. У 1718 році Петро I підписує указ про створення в Росії Невського флоту з тим, щоб навчити підданих без страху плавати по морях і любити море. З 1742 року в Петербурзі та Москві великий інтерес викликають гонки червоносорочечників, перевізників робочого люду і товарів. Гребні човни того часу були мало пристосовані для проведення спортивних змагань. Щоб досягати перемог, треба було збільшити швидкість човнів. Ось тоді стали з’являтися різні нововведення. Першими з’явилися широкі сидіння, змащені салом, за якими веслярі, одягнені у шкіряні штани, згинаючи ноги, легко ковзали. Потім, у 1830 році, з’явилися виносні кочети. У 1857 році з’являються рухливі банки, а в 1904 році – металеві кочети з колкові вертлюга, які потім були замінені на обертові. Таким чином, до початку 20 століття академічні човни досягли свого майже сучасного вигляду.
У наш час в Україні і особливо в Запоріжжі широко використовується цей вид спорту. З кожним роком він набуває все більший інтерес серед молоді. Такі школи як Дитяча юнацька спортивна школа (ДЮСШ) та Спортивна дитяча юнацька школа олімпійського резерву (СДЮШОР), придбали найбільшу популярність. Тренування проходять під контролем досвідченого тренера, який зробить з вас справжніх професіоналів своєї справи. Кожен з веслярів розуміє відповідальність покладену на себе і на напарника, тому присутня атмосфера дружного колективу. Влітку майже цілий день ми на воді, взимку ж тренуємося в залі, набираючи форму і готуючись до відкриття. У нашому розпорядженні безліч типів човнів, починаючи від легких одинаків вагою 16 кг і закінчуючи довгими орними вісімками, вага яких 96 кг! Присутні й різні види весел, іменовані як «Сокири», «Оселедця» або «Краплі».
Здійснюється регулярний контроль досягнутих результатів з метою оцінки рівня спортивної підготовки веслярів у даний момент і визначення нових цілей у рамках тренувального процесу. Тільки сили і витривалості недостатньо для забезпечення повної працездатності організму; додатково виконується велика програма допоміжних вправ на розвиток рухливості, спритності і координації рухів. Під час веслування в роботу втягуються м’язи майже всіх частин тіла.
Все це дуже цікаво, захоплююче і корисно для здоров’я!
Автор: Єгор Віговський
