Інтерв’юСпортСтатті

Андрій Цуріков: «Одягати футболку «Динамо» – це честь»

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Напівзахисник клубу «Динамо», колишній гравець запорізького «Металурга» Андрій Цуріков, який на правах оренди виступає за Олександрійський клуб «Левадиакос» розповів «Порогам» про свою футбольну кар’єру, досягнення і стосунки в новій команді.

– В якому віці ви вирішили, що хочете пов’язати своє життя з футболом?

– Думаю любов до футболу у мене з’явилася десь у 6 років. Значну роль в цьому зіграв мій батько, він – фанат футболу, тож зміг зацікавити і мене. Досить рано я зрозумів, що футбол – це те, чим я хочу займатися в житті.

– Кожна дитина в дитинстві мав кумира. Хто для вас є прикладом для?

– Звичайно, як і всі діти я мав так званого кумира. З дитинства я уважно стежив за грою Зідана і Роналдіньо, а пізніше, після Чемпіонату Європи 2004 зрозумів, що мені дуже імпонує гра Кріштіано Роналду. Тому, з того часу і до цього дня я вболіваю за цього футболіста і дуже поважаю його за справжній професіоналізм і волю до перемоги.

– Розкажіть про свій дебют у «великому» футболі?Андрей Цуриков Левадиакос

– Це був перший матч за запорізький «Металург». Я дебютував у Львові у грі з «Карпатами». Я тоді вийшов на гру з перших хвилин і мав кілька хороших можливостей для взяття воріт. Дуже добре пам’ятаю той матч, так як він був важливим поштовхом для моєї футбольної кар’єри.

– Як змінилося ваше життя переходом з Металурга в Динамо в 2013 році?

– Все змінилося кардинально. По-перше, я став більш самостійною людиною. Я вперше поїхав від своїх рідних і друзів. Емоції, звичайно, зашкалювали. Спочатку не міг повірити своєму щастю і здавалося, що зараз прокинусь, а цього всього немає. Я вболівав за «Динамо» з самого дитинства і мріяв грати в ньому. Я знаходився в кращій команді України з одними з кращих футболістів нашої країни. Для мене кожен раз одягати футболку Динамо – це честь.

– Який матч за київський Динамо вам запам’ятався найбільше?Андрей Цуриков Металлург

– Пригадую цікавий матч проти моєї колишньої команди – Запорізького Металурга. Ми тоді виграли, а я відзначився гольовою передачею. Було дуже цікаво та незвично грати проти своїх колишніх партнерів по команді.

– Приблизно пів року назад вас взяв в оренду грецький клуб «Левандікос». Чи сильно відчувалася гра в європейському клубі від української?

– Різниці великої не відчув. Рівень чемпіонатів, я вважаю, знаходиться приблизно на одному рівні, єдине, що в Греції команди грають в більш закритий, прямолінійний футбол, особливо ті команди які не борються за місця в єврокубках. Сподобалося те, що в середині турнірної таблиці у команд не велика різниця в кількості очок, і варто тільки десь оступитися, як відразу опинишся на кілька позицій нижче.

– Чи легко було вам знайти спiльну мову з гравцями нової команди?

– Греки – досить комунікабельний народ, тому з першого дня не було такого, щоб я відчував себе чужаком. Мене прийняли досить тепло, до того ж в команді є гравці з Білорусії та Грузії, між собою ми спілкувалися російською. Звичайно, мовний бар’єр був присутні,й і певні проблеми від цього виходять, але я намагався про це не замислюватися, і просто виконувати добре свою роботу

– Які у вас плани після завершення кар’єри? Ким ви себе бачите?

– Вже зараз я знаю, що в майбутньому мені буде цікаво приступити до тренерської діяльності. Але всерйоз про це ще не замислююся, оскільки я хотів би стати важливою фігурою в українському футболі, а після мрію спробувати свої сили в англійській та іспанській чемпіонаті

Автор: Iнна Еганян

Фото: football.ua

Попередня публікація

Запорожские спортсмены презентовали новую форму олимпийской сборной

Наступна публікація

Запорізький національний университет пропонує абітурієнтам навчання за новими спеціальностями

redactor