Інтерв’юСтатті

Запорізький фотограф Яся Морюшкіна: «Головне, щоб люди були живими»

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Все більше молодих людей обирають для себе популярну нині професію фотографа. Але далеко не коже стає справжнім майстром фотомистецтва. Запоріжанці Ярославі Морюшкіній це вдалося. Діічина, не зважаючи на молодий вік, встигла попрацювати у найпрестижніших закладах і здобула пошану серед поціновувачів фотомистецтва. Ярослава розповіла «Порогам», як розвивалася її кар’єра, з чого вона починалася і до чого призводить нестримне бажання бути фотографом, а також, поділилась секретами як зробити хороші фото.

Коли ви вирішили стати фотографом?

– Це досить довга історія. Коли я закінчила художню школу мені було 15 років. Я довго і пристрасно малювала графіку (ручками, вугіллям, олівцями і трохи аквареллю). Я розуміла, що це – те, чим я хочу займатися по життю. Хотіла поступати вчитися на дизайнера, але життя змінило свою траєкторію і в нього з’явилися інші плани.  За станом здоров’я (не будемо вдаватися у подробиці) я не могла держати олівець, тому що мої руки дуже тремтіли. Але вони могли впоратися з моїм стареньким плівковим фотоапаратом. Я захопилася фотографією і це врятувало мене, адже так я знову могла займатися творчістю і розвиватися. Фотографія стала моєї пристрастю.

xkuede1m_ti– Ясю, розкажіть, як ваше захопленням переросло у професію фотографа? Як вам вдалося досягти такої майстерності у досить молодому віці, адже вам тільки 21 рік?

– Я не вважаю себе профі, хоча, напевне, професіонал це людина, що отримує гроші за те, що добре виконує свою роботу. Я просто роблю те, що вмію і люблю. Мені приносить величезне задоволення, коли люди розуміють мою творчість і їм вона подобається.

– Фотографія поділяється на документальну і художню, у якому напрямі працюєте ви?

– Однозначно я займаюся художньою фотографією. У кожне своє фото я вкладаю часточку себе, частинку своєї душі. Мені хочеться додати барв у бліду картину світу. Запоріжжя, погодьтеся, доволі сіре промислове місто. А на своїх фотороботах я можу розмалювати його як хочу і показати людям ту красу, яку вони просто не помічають.

– На ваших фото, окрім міських пейзажів, багато людей. Як ви підбираєте моделей, що в них для вас найголовніше?

– Головне – щоб люди були живими! Є набагато важливіші речі, ніж гарне обличчя. Коли я знімаю людину, я намагаюся зрозуміти її сутність, побачити її зсередини, дістати назовні те найкраще, що в ній є. І мені подобається, що люди довіряють мені себе, хоч на ту невеличку мить, коли я натискаю на кнопку фотоапарата. Я можу спостерігати, як людина розкривається протягом фотосесії. Я, якби, можу стати цією людиною на мить.

– Скільки часу може зайняти процес, між підготовкою ідеї фотосесії, втіленням її у життя і видачею кінцевого результату?etj-4jeeshi

– Це може тривати нескінченно довго. В мене була ідея, яку я виношувала 4 роки і тільки нещодавно змогла її втілити. А іноді натхнення приходить спонтанно, з’являється ідея і я втілюю її за 5 хвилин.

– Як ви змогли перетворити улюблену справу на прибуткову?

– Все починалося як хобі. Та я дорослішала і розуміла, що мені потрібно заробляти гроші на життя. Але мені, аж кров з носа, хотілося бути фотографом. Я зробила собі декілька портфоліо, ходила на співбесіди і мені вдалося отримати роботу. Спочатку я працювала у караоке – барі «Луїзіана», фотографувала людей, які там відпочивали, обробляла фото, а потім завантажувала їх у соцмережі, де ті ж самі люди могли їх побачити. Відвідувачам подобалося – мене задовольняла така робота. Після «Луїзіани»  я працювала у багатьох запорізьких закладах, отримувала гроші, і досить непогані (посміхається). Так мені почало приносити прибутки те, що я люблю.

– Що найскладніше у вашій роботі?icm1pbyhk-a

– Чесно кажучи, найскладніше і найобтяжуюче – обробка фото. Це займає величезну кількість мого часу. Після того як я відпрацюю, я приходжу додому і всю ніч обробляю фото – обрізаю, підправляю задній план, ретушую, виправляю все, що могло не сподобатися людям, які зображені на фото. Фотографій зазвичай дуже багато, але мені треба зробити все швидко, адже відвідувачі закладів у яких я працюю, чекають. Зазвичай вони залишаються задоволеними і прагнуть до подальшої співпраці.

– Де молодим фотографам знайти натхнення? Щоб ви їм порадили?

– Я думаю головне – знайти свій стиль, потрібно щоб твої фото подобалися тобі самому. Важливо вміти зловити момент, навчитися домовлятися з часом, щоб впевнити його зупинятися, для тебе, для того, щоб ти зробив гарний кадр. (Це досить важко, адже, дуже важко вмовити сонце не сідати, поки ти не заміниш батарею у фотоапараті). Не змушувати людей позувати, адже найкращі кадри – живі. Навчитися бути наполегливим, адже, іноді перед тим як отримаєш «те саме» зображення, зробиш декілька десятків невдалих фото. І звичайно побільше практики, без цього ніяк.

Автор: Леонід Євдокимов

Фото: vk.com

Попередня публікація

В запорожской галерее открылась выставка «Этюды бесконечности»

Наступна публікація

Что запорожские студенты думают по поводу отмены стипендий (ОПРОС)

redactor