Інтерв’юСуспільство

СУСПІЛЬНЕ МОВЛЕННЯ: 5 думок від Андрія Куликова, яких ви ще не чули

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

15 листопада у Запоріжжі Андрій Куликов до початку круглого столу на тему суспільного мовлення зустрівся зі студентами журфаку ЗНУ. Під час неформального спілкування відомий журналіст ексклюзивно для “ПОРОГІВ” та майбутніх журналістів пояснив, чому Україні потрібне суспільне мовлення, які складнощі можуть виникнути під час реформування ЗМІ та яку користь із того матимуть медійники.

Якщо люди звикли автоматично перемикати державні телеканали, як їх змусити дивитися ці канали після переходу на суспільне мовлення?

“Наполягати. Розгортати інформацію. Пояснити, чому ця програма відрізняється від практично всього, що є на інших каналах. Змусити ми не можемо, ми можемо привабити, запропонувати і привабити. Треба вразити, треба піти, до речі, до людей і на комерційних каналах і сказати : «Так, ми по суті є вашими конкурентами, але в конкуренції є вигода для вас.»

Один із шляхів фінансування суспільного мовлення, на моє переконання, має бути за рахунок спеціального податку на комерційних мовників, тому що суспільне перебирає на себе, або має перебрати деякі функції не властиві комерційним мовникам. Деякі програми не приносять доходу і не можуть принести доходу комерційним мовникам, а вони все одно їх роблять.

Тому що або в ліцензії вказано або для престижу потрібно, культурологічну, дитячу, документальний фільм — вони роблять; реклама туди не йде, а вони роблять і фактично зазнають збитків. Суспільне робить це, звільняє комерційних від таких функцій, вони отримують додатковий дохід і справедливо, якщо вони діляться ним з суспільним мовником. Така схема існує в Естонії, частково Фінляндії — себто вона працює. І казати, що “О, то ж Естонія! О, то ж Фіндяндія…” Ні. Інакше,ми будемо так казати про все, і в нас ніколи нічого пристойного не буде.”

Як гарантувати незалежність суспільних телеканалів?

“Є кілька способів: утворюються наглядові ради, які стежать за тим, щоб була незалежність і податок, я ж підкреслюю, на комерційних мовників. Це не є прямі асигнування з державного бюджету, це спеціальні відрахування. Незалежність в цілому, як і свобода слова – це дуже відносні поняття. Я раніше думав, що це сказав Горбачов татарам, а мені розповіли, що насправді це Єльцин інгушам. Коли в Росії представники інгуського народу запитали пана Єльцина : «А скільки ви готові передати повноважень на місцях, отим республікам, які у вас є?” Він сказав: «Стільки, скільки ви подужаєте виконати». Отак і свобода слова, і незалежність існують тією мірою, якою кожна і кожен з нас бере на себе відповідальність її здійснювати. Подарувати незалежність або подарувати свободу слова, звісно, можна, але коли ви собі кажете “Я буду робити те” і робите це, отоді воно є.

Я, до речі,пропонував свого часу,щоб до складу оцих наглядових рад,входили не лише представники громадських організацій, галузей і т.д., а й люди за принципом лотереї або жеребкування. Умовно кажучи, там мають бути не лише академіки, журналісти, митці і всі ті хто зараз там є, а й слюсарі, вантажники і фермери. Обрати їх за їхніми якостями, як утім і академіків ,дуже важко, тому будь-яка людина може подати свою кандидатуру. Серед них проводиться жеребкування, і кілька людей вводяться в склад наглядової ради, тому що ми часто забуваємо про те, що ми ж працюємо на аудиторію, на фермерів, слюсарів, інженерів, журналістів, і їх усувати з процесу контролю дуже несправедливо.”

Чи зміниться з переходом на суспільне мовлення штат сучасних державних телерадіокомпаній? Чи звільняться місця для молодих спеціалістів?

“Виходимо із міркувань доцільності, наскільки доцільно, щоб в Україні було якісне телебачення. Я думаю це доцільно в тому числі і для тих, хто там працює і для тих, хто там дивиться. Наскільки доцільно ,щоб в Україні був доцільний ринок і поле інформаційне, це доцільно. Відповідно, доцільно змінювати людей.

В Сумах багато людей було звільнено, в Хмельницькому, на скільки я знаю,це ще один приклад (ну, там не так успішно, але ж все-таки). Я як людина старшого покоління скажу, що це доцільно і справедливо по відношенню до багатьох людей мого покоління так само. Ми часто замикаємося, і це буде колись справедливо по відношенню до вас… Наша робота дуже виснажлива, вона часто несправедлива, вона психологічно дуже важка. Іноді потрібно просто взяти перерву і трошки відпочити, але тут же треба на щось жити — тому перекладачі, швачки, водії і т.д.. Це вам дуже-дуже знадобиться.

А багато людей з мого покоління, вони все життя працюють на тих самих обласних або муніципальних каналах, в районних газетах і клянуть свою роботу : «Нам не доплачують», «У нас жахливі умови» і по 20-30 років там працюють. То для них є благословенням замаскованим те, що їх звільнять і змусять шукати іншу роботу. Мені двічі доводилося йти з телебачення, один раз з політичних причин, другий раз – просто інші люди купили той канал, де я працював, і всю команду змінили. Завдяки тому, що в мене є друга професія, я прекрасно переніс півроку відсутності своєї в журналістському полі. Більш того, я зміг відновитися та повернутися з новими силами.

А для багатьох людей, це є пасткою в яку ми потрапили. Робота на все життя –задовольняє, але ми виконуємо її тому, що нічого іншого не вміємо. Так що справедливо? Це справедливо? Ні, справедливо коли молоді більш гідні, значить молоді мають замінювати. І не обов’язково зовсім молоді. Молодість – це штука відносна. І не обов’язково люди, які отримали журналістську освіту.”

Чи можна в умовах суспільного мовлення і робити якісний незалежний журналістський продукт, і заробляти?

“Суспільне мовлення  (я підкреслюю — багато людей зациклилось на телебаченні, радіо зараз важливіше і має більші перспективи)  має навчитися заробляти. Я наведу вам приклад громадського радіо, на якому я зараз працюю. Ми утворилися влітку 2013 року з того, що п’ятеро людей вийняло з кишень по 600 гривень і почали ми з того, що раз на тиждень виготовляли один подкаст  і ставили його в Інтернет. У нас зараз 10 годин прямо ефірного мовлення, мовлення в кількох областях, 70 людей працює на нашій радіостанції, отримуючи гідні гроші.

Поки що ми здебільшого працюємо на іноземні гранти, і це погано. Поки що іноді, коли у нас вичерпується грант, ми місяць або два тижні працюємо безкоштовно. Ми знаємо, що ми робимо. У нас уже з’являється комерційна реклама, ми проводимо компанію спільнокошту. Ми три вже провели і одну в США. Зараз ми збираємо 3 млн гривень і ми їх зберемо тому,що українці здатні оцінити якісний продукт, але його треба виготовити і вчасно їм доставити.”

Скільки наразі готовий заплатити українець за якісну інформацію?

“Це можна довести лише в емпіричний, експериментальний спосіб. Зайдіть на сайт Громадського радіо, там вихід є на спільнокошти,  і ви побачите скільки нам жертвують. Ми спостерегли, що зараз пересічний внесок це 300 гривень. Коли ми проводили попередню компанію, внесок був 100-150 гривень. Звичайно, це пов’язано із зростанням інфляції, але це пов’язано і з тим, що люди які нас слухать, переконалися, що йде якісний продукт. Тут я би, із задоволенням, все відніс за рахунок того, що вони краще стали нас поважати, але тут є психологічний момент із тим, як витрачаються гроші. З одного боку, багато з нас ремствують, що грошей не вистачає і це справді так. З іншого боку, якщо ми знаємо, що піти в ресторан з двома друзями, це приблизно 300 гривень в кращому разі, то нам легко віддати 300 гривень, так само як рік тому, було легко віддати 150.

 Суспільне не ставить собі за ціль отримати прибуток, воно ставить завдання виконувати функцію просвітництва та інформаційну функцію. На початку це пропозиція у вельми обмежено-визначальному колі людей, але з доведенням якості, доведенням сталості цієї пропозиції зростає аудиторія. Приклад, компакт диски. Може, ви вже компакт диски не дуже й слухаєте, а я пам’ятаю, як ними замінили вінил. Насправді, пропозиція компакт диска не має великого сенсу для поціновувача музики тому,що більшість того звукового діапазону, котрий відтворює компакт диск, наше вухо фізично не сприймає. Але красиво виглядає та набагато компактніший. Тому багатьох людей переконали, що це потрібно, але для цього знадобилася наполегливість. Суспільне мовлення дещо в іншому стані, тут сенс є, воно істотно відрізняється, і багато людей на початку не будуть здатні його сприймати, бо вони привчені до іншого, умовно кажучи, вони привчені до вінілу. Але їм доведуть.”

 

ДОВІДКА “ПОРОГІВ”:

Суспільне мовлення  — різновид телерадіомовлення, що служить суспільству (або громадськості), фінансується ним та підзвітне йому.

Чим відрізняється від державних і комерційних каналів і станцій?

  • Не залежить від політичного та ринкового тиску;
  • Виготовляє високоякісний медіапродукт;
  • Спрямоване на задоволення потреб всіх громадян суспільства незалежно від їхньої купівельної спроможності.

За які гроші працює?

Перші 4 роки суспільні мовники фінансуватимуться за рахунок держбюджету. Після закінчення цього терміну телеканали та радіостанції можуть отримувати кошти від:
1) продажу власної теле- і радіопродукції, плати за користування авторськими та суміжними правами;
2) державного і місцевих бюджетів;
3) добровільних і благодійних внесків, пожертвувань фізичних і юридичних осіб, крім анонімних;
4) інших надходжень.
Держава забезпечує належне фінансування НСТУ, яке передбачається окремим рядком у Державному бюджеті України та становить не менше 0,2 % видатків Державного бюджету України за попередній рік.

Катерина Майборода, Катерина Тимченко

Фото: Слава Чиженок

Попередня публікація

EX.UA ЗАКРИВАЮТЬ: на сайті опублікували прощальний лист

Наступна публікація

Телевізійників-учасників минулих тренінгів “Голосу місцевих ЗМІ” запрошують на менторську сесію до Києва

redactor