Проект БАРЖа

Насилля – це не тільки секс. Це шрами, гроші й приниження

“Моя історія не якась унікальна. Як виявляється, з таким зіштовхнулась ледь не кожна моя подруга. Все дуже просто: фізична сила у випадку незадоволення будь-чим, докори за гроші, фрази “ти живеш у МОЄМУ домі, ти тут ніхто”, постійні приниження”. 

 “Я так жила майже 10 років”.

Це було дуже дивно, адже пригадувала той “слащавий” період із захмарними обіцянками та ніжними словами. В мить людина змінюється. Наче запускається якийсь механізм агресії. На жаль, (зараз розумію, що на щастя) цей механізм я не могла зупинити і, власне, розлучилась. Ми разом були 10 років, виховували дитину. І насилля (це я зараз розумію, що то було насилля) почалось якраз  після народження малої.

Що кажуть цифри

Інформаційне агентство «Українські реалії» вирахувало: зважаючи на те, що в поліцію звертається лише 10–15 % постраждалих від сексуального насилля, в Україні скоюють десь 60–70 тис. зґвалтувань на рік. Це понад 160 сексуальних злочинів на день, один сексуальний злочин кожні десять хвилин. Кожен десятий злочин чинить чоловік (рідше жінка) над чоловіком.

Для прикладу, Нацполіція у Запорізькій області у відповіді на інформаційний запит повідомила, що за 5 років (2014-2018) зареєстрували 26264 заяви, пов’язані із домашнім насильством. Щоправда, 294 заяви забрали.

За 5 років поліцейські Запорізької області зареєстрували 238 заяв та повідомлень про зґвалтування, 27 з них по відношенню до членів родини.

Насилля у контексті закону

  • Домашнє насильство – насильницькі дії щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою насильник перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Види домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне. До насильства також відносять примушення зробити аборт та примушування до шлюбу.

Оскільки я не працювала, а займалась малою, то головним годувальником родини був він. Тоді почались докори за гроші. Типу він заробляє, а я витрачаю. Мені було дивно те, що він докоряв навіть за дитячі памперси. Ну я ж не на себе гроші витрачала. Це відбувалося настільки часто, що мова вже не йшла про якісь мої потреби. На два з половиною роки (допоки дитина не пішла до садочку, а я – на роботу) я взагалі втратила якусь індивідуальність. Потім, коли була криза у 2004 році, затримували зарплату, а мені саме потрібен був новий зимовий одяг. Так я тоді у нього позичила гроші. Звучить досить дивно, адже у моїх батьків бюджет був спільний і це навіть не обговорювалось. Я відчувала себе якоюсь утриманкою. Апогей настав тоді, коли він почав мені докоряти за те, що я взяла гроші дитині на утеплені колготи. Почалось щось типу: “А хто ти взагалі така, аби брати мої гроші?”. Напевно, він тоді забув, що це наша з ним дитина. Кожного разу були нові докори за нові “гріхи”. Ми просто жили у різних вимірах.

51223872_367769960471244_7600317519332638720_n

Фізичним насиллям я також навряд чи кого здивую. Коли випив, коли злий, чи просто коли суперечка затягнулась. Ні, це не виправдання його. Це ситуації, коли рука простягалась до мене. Через гематоми могла навіть на роботу тижнями не ходити, бо куди ж я в такому вигляді з’явлюсь. Він не контролював свою силу. Мені здавалось, що дивлячись на мене, уявляв собі боксерську грушу. Потім заспокоювався та лягав спати. Коли викликала поліцію, вони просто робили йому попередження. Іноді сусіди викликали їх. А бувало, що взагалі не приїжджали.

Насилля призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої.

Ці мої вечори на кухні зі сльозами та кров’ю з носа запам’ятаю надовго.

Усі види сексуального насилля – це прояви гендерного насильства. Тобто такого, коли у більшості одна стать чинить “ґвалтує” (в усіх проявах цього явища) протилежну стать. За статистикою – чоловіки проти жінок.

Далі було те, від чого мені гіршало більше, ніж від його кулаків. Він мене просто знищував. Морально. Це були постійні цькування, порівняння ледве не з моделями, акценти на моїх недоліках, невдоволення моєю роботою (хоча тоді в родині працювала тільки я). Це були фрази типу “Та ти подивись на себе і на… (називав ім’я моїх подруг)”. То в однієї ноги стрункі, то в тієї брови більш виразніші, ну все в такому руслі. Можливо, це не якісь глобальні проблеми, але я жінка. Я розумію, що я нікому нічого не винна, але таке постійне гноблення вже діставало неймовірно. Він принижував мене за все, що тільки можна.

Останньою краплею стало те, що він зрівняв мене зі своєю коханкою (я знала, що вона є, і навіть хто вона). Начебто вона краще виховує своїх дітей, аніж я. Ну ви уявляєте, як таке можна сказати? Тоді він поїхав на ніч до неї, а я зібрала з дитиною речі, викликала таксі і поїхала до мами. Там ми і залишились.

jose-aragones-627837-unsplash

За це щось буде?

Наразі в Кримінальному кодексі України розрізняють п’ять злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи:

  1. зґвалтування (ст. 152);
  2. насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153);
  3. примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154) — різновид сексуального домагання;
  4. статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155);
  5. розбещення неповнолітніх (ст. 156).

Для прикладу, “легке” фізичне, економічне та психологічне насильства у родині (таке, що не призвело до фізичного болю, до тілесних ушкоджень, не позбавило їжі, одягу, коштів, не нашкодило психологічному здоров’ю) караються громадськими роботами або арештом до 7 діб.

Нещодавно набув чинності закон з протидії домашньому насильству. Згідно з ним, покарання за вчинення домашнього насильства буде у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин або арешт на строк до 6 місяців.

Також передбачається і обмеження свободи на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до двох років. При цьому будуть діяти заборони дзвінків, листування з потерпілою особою, наближення на певну відстань.

Одне з нововведень закону – зменшення мінімального строку кримінальної відповідальності за зґвалтування неповнолітніх. Попередня редакція передбачала покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, а за новим законом санкція буде від 8 до 15 років.

“Мені нікуди йти”

51276841_297452707635729_1852672157885136896_nІрина Куратченко (Голова правління “Об’єднання психологів та психоаналітиків “ВЗАЄМОДІЯ””): Жертва бере на себе провину, відповідальність за те, що відбувається. Яскравим прикладом є історія, коли жінка прийшла до мене на консультацію з ножовим пораненням, яке їй наніс чоловік, з таким проханням: «Навчіть мене не провокувати його». Людина просто не розуміє цього механізму, не визнає того, що вона знаходиться у ролі жертви. Беруть своє також масштаби даної проблеми – кожна 5 жінка зазнавала фізичного насилля, кожна 4 потерпала від сексуальних знущань або їх спроби. Тобто жінка чує про це всюди, тому вважає це за норму. Жертва виправдовує свого кривдника.

Часто досить некоректно ставляться в різних інстанціях до тих, хто постраждав від домашнього насилля. Дуже часто в тому, що сталося, звинувачують саму жертву. Мовляв, «Чому ти з ним сидиш? Чому не розлучишся?» і т.д. Іноді ми не розуміємо, що такі стосунки є залежними, не так просто розірвати це коло насилля. Тобто, так однозначно, як це виглядає з боку, не виходить. Іноді жінці слід зробити до 20 спроб, аби порвати зі своїм кривдником. Це чистої води психологічні питання. Також буває, що жінці просто нікуди піти, через це вона знаходиться у цих стосунках. Одним словом, жертва просто не бачить сенсу кудись звертатись, розуміє, що це не дасть результату.

Але зненавиділа його тоді, коли це сталось при дитині. У мене зараз на очах її перелякані очі, сльози і крики.

Тоді вперше я зібрала речі і пішла до мами. Напевно, якась ще наївність залишилась, коли я повірила його словами, обіцянкам та благанням. Якийсь час було все чудово. Наче другий медовий місяць. Я аж подумала, що людина за голову взялась. Звісно, що я помилилась.

toa-heftiba-715942-unsplash

BACK TO REALITY

Адаптація після

 Для цього зараз існують різноманітні програми для жінок, Міністерством соціальної політики затверджені корекційні програми як для агресорів, так і для жертв насилля, які потребують підтримки. Але прямої поради чи алгоритму немає . Потрібна довга робота з психологом, адже вийти зі стану жертви досить складно. Оскільки це є психологічна складова особистості, важливо розуміти те, що навіть якщо настане кінець одним відносинам, в наступні стосунки жінка може вступити також у ролі жертви. Адже модель таких відносин абсорбується всіма учасниками процесу без виключення. Ми розуміємо, що жертва та агресор мають однаково занижену самооцінку. Тільки агресор самостверджується за рахунок свого партнера, а жертва навпаки терпить це все. Треба працювати над тим, аби жінка змінила себе та в неї підвищилася самооцінка.

Давати якісь поради, аби уникнути насилля, немає сенсу. Вирішенням такої проблеми може бути лише робота з психологом. Він допоможе зрозуміти ваш внутрішній світ, виокремити сильні та слабкі сторони, знайти ресурси для подальшого розвитку особистості, а найголовніше, полюбити себе.

Я вдячна йому тільки за дві речі: за дитину, звісно, і за такий урок. У мене зараз другий шлюб. А на прикладі першого я навчилась жити так, аби була повага до мене, аби ніхто не посмів витирати об мене ноги. Це зовсім інша я. Шкодую тільки, що 10 років не повернеш.


Матеріал підготовлений за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні в рамках проекту Школа аналітично-розслідувальної журналістики. Думка авторів може не співпадати з позицією Посольства.

Автори: Ангеліна Шеремет та Анастасія Халецкая

Попередня публікація

Те відчуття, коли інстаграм інфузорії краще твого

Наступна публікація

«Я просто не хочу, чтоб на мое будущее влияли «если», «когда» и «как только»: переселенцы из Донбасса – о планах на возвращение после завершения конфликта

Токмань Диана