Культура

Історії заробітчан: поїхати в невідомість

Велика кількість співвітчизників сьогодні працюють за кордоном. Молодь дедалі частіше їде на заробітки до Польщі. А ті, хто ще не поїхав, будують плани на майбутнє все ж покинути свою землю. Як живуть українські заробітчани згодилась поділитися Надія Зюбр – цікава та талановита жінка з Івано-Франківщини, яка зараз працює в Італії.

– Як давно ви приїхали до Італії?

– 1-го вересня 2000-го року. Нас було 22, їхали ми автобусом де-кілька днів , через Болгарію під виглядом туристів. Приїхали в Неаполь. Біля готелю на нас чекали чоловік та дві жінки, пропонували роботу та квартиру, якщо одразу до них підемо. Я відмовила, бо вранці мене повинна була забрати сваха сестри.

– Що Вас змусило поїхати на заробітки?

–  Я не мала коштів, щоб хоча б хліба купити. Дочка ходила на роботу в позичених штанах та кофті. А я сльозами вмивалася, бо чим я не вдалася, що не маю змоги хліба купити? 

– З якими труднощами ви зіткнулися, коли тільки приїхали?

– Важко було, бо я не знала мови. А робила я у діда,  доглядала його, а що він говорив – майже не розуміла. У січні я змінила роботу, пішла туди, де більше платили. Вже було легше, адже мови я розуміла і трохи говорила. Змінила ще кілька робіт, мені навіть повинні були робити документи. Але моя дочка народила і я вирішила повернутися. Труднощі спіткали, скоріше, коли я їхала вдруге. Велика кількість пересадок, пішки долала річку. ЄС ще не було, тому через Польщу, на пряму не доїхати було. Скільки ж натерпіла… Все ж дісталася. Та це ще й непогано було. Де-які з наших діставалися на автобусах, що перевозили вантаж, наприклад, деревину. Платили за це по тисячі євро і не завжди доїжджали. А на мене була інша пригода. Сіла на потяг, до свахи і мене обікрали. Вкрали всі гроші, добре хоч документи залишились.


– Ким працюєте?

– Доглядаю за бабусею, компанія. Де працюю – там і живу.


– Які зазвичай роботи виконують наші співвітчизники?

– Догляд за людьми похилого віку у них вдома та у лікарнях, прибирання, компані’я( спілкування та проведення часу з людьми похилого віку та людьми з інвалідністю), рідше догляд за тваринами.

jakob-owens-719441-unsplash

– Маєте час на себе?

– Кожного дня 2 години та ніч після 22:30 – це і є мій вільний час. Також, половина четверу та ціла субота або неділя. Взагалі, на цей рахунок є закон: “Робочий день боданта( той, хто доглядає людей похилого віку) становить 8 годин, 2 годин на обід та відпочинок щоденно. 36 годин – вихідний.


– Чим займаєтесь за межами роботи?

– Дуже люблю вишивати, особливо бісером, пишу вірші, якщо говорити про хобі. Також, в обід вирішую кросворди та складаю великі пазли. Раніше займалася орігамі.


– Ви маєте такий талант, пробували заробляти на власному хобі?

– Я і багато заробляла. В Україні стільки вишивала і заробляла, поки у Неаполі була також, особливо на картинах з бісеру. А тут( в Озімо) ніхто не купує майже, не актуально таке для цього регіону. Лежали мої рушники в місцевому магазині 3 місяці і так ніхто і не купив. Я й припинила спроби продати.

steven-lewis-342-unsplash

– Як до Вас ставляться місцеві?

– Останнім часом дуже добре. Наприклад, 8 років тому померла бабуся за якою я довгий час доглядала, а її діти досі вітають мене зі святами та, якщо мені щось потрібно, то привезуть, в гості постійно кличуть. І це не тільки вони до мене так. Але не всі такі хороші. Є й такі, що не поважають іноземців, які тут працюють. Наприклад, моя подруга прибирала у двох сеньйор. Обидві її звільнили одночасно, коли дізналися, що вона зустрічається з італійцем, якого вони знають. Бо, цитую: “Не може корінний італієць зустрічатися з емігранткою-поломийкою”.

– Ви збираєтесь повертатися на Батьківщину?

– Я дуже хочу до дому, і назавжди. Але, як подумаю, якщо Бог дасть здоров’я – ще попрацюю, допоможу дітям. Адже потрібно їх забезпечити, щоб і їм було що дати своїм дітям.

Ми висловлюємо вдячність Надії за те, що розповіла щиро і без прикрас про життя та роботу за кордоном, а також власні почуття.

Валерія Капля

Попередня публікація

У Запоріжжі лише кримінал та надзвичайні події

Наступна публікація

Як подорожувати яскраво і з мінімальними витратами

Токмань Диана