КультураСтатті

Музика vs Патріархат: чому ми так мало знаємо про жінок-композиторок минулого?

Гільдеґарда Бінгенська, Елізабет Жаке де ла Герр, Фанні Гензель та Емі Біч створювали свою музику в один час із Бахом, Моцартом, Шуманом та Рахманіновим. Проте їхні імена і досі залишаються маловідомими – їх рідко можна почути у медіа або побачити на сторінках підручників з музичної літератури. Цим, та багатьом іншим жінкам довелося писати музику та будувати кар’єру композиторок попри дискримінацію в освіті, сильну патріархальну традицію та упереджене ставлення тогочасної музичної спільноти.

Музична освіта як вийняток 

Серед композиторів минулого дійсно було більше чоловіків, аніж жінок. І одна з вагомих причин цього – тривалий період в історії, коли жінок не допускали до навчання композиторському мистецтву.
Ольга Беца, українська музикознавиця, журналістка та авторка лекції «Жінки-композиторки: чи пам’ятає історія музики жіночі імена?» наголошує, що: 

«Майже жодна жінка не увійшла в історію музики як першовідкривачка якогось стилю, жанру, музичного напряму, форми тощо. Безумовно, це пов’язано з тим, що майже до кінця 19 сторіччя жінки не могли навчатися у консерваторіях та здобувати вищу музичну освіту. Звісно, були й винятки, але це вкрай малий відсоток». 

Від часів Середньовіччя та до останніх 2-х десятиліть 19-го століття серед жінок писати музику навчалися лише доньки відомих музикантів, заможних батьків та…монахині. При церквах та монастирях жінки часто могли отримати якісну музичну освіту. Як настоятелів, так і настоятельок монастирів навчали написанню текстів та музики для церковних гімнів.

72276735_1365351926963741_4251786923166662656_nНімецька композиторка Середньовіччя Гільдеґарда Бінгенська (1098-1179) отримала музичну освіту саме впродовж служби у монастирі. Музика, яку вона створювала, значно відрізнялася від музики сучасників – Гільдеґарда експерементувала із формою, текстом та мелодією стандартних церковних музичних жанрів. Загалом нею було написано близько 60 музичних творів. Сама вона говорила про місце музики у своєму житті так:

«Під усіма текстами, всіма священними псалмами і піснями ці … звучання і мовчання, жахливі, таємничі, що кружляють … певно що якось відчуваються в пульсі, припливі та відпливі музики, яка співає в мені. Моя … пісня повинна летіти, як перо, на диханні Божому».

Аудіо Souncloud: https://soundcloud.com/n2nov7ksqa1z/hildegardvonbingenofrondensvirgaantiphona

«Чоловік не дозволяє»

Американська професорка та композиторка Едіт Боррофф у своїй статті «Жінки-композиторки: ремінісценція та історія» розповідає, що особливо жорсткі упередження щодо жінок у музиці та загалом посилення патріархальних цінностей у Європі розпочалися з епохи Ренесансу:

«Нові умови та нова філософія гуманізму дала чоловікам свободу самосвідомості, але в той же час, разом із розвитком концепції «дому», виникла й догма про те, що місце жінки – залишатися в ньому. Творчі шляхи для жінок були обмежені або закриті».

50951859_2010447279083308_8119736952711806976_nВийнятком того часу стала Елізабет Жаке де ла Герр (1667-1729). Її батько був музикантом при дворі короля Франції Людовіка XIV. За протекції та фінансової підтримки короля вона отримала найкращу музичну освіту та мала можливість займатися улюбленою справою. Елізабет була відома та шанована за свої здобутки – тогочасна французька преса називала її «дивом Франції». Вона писала, виконувала на клавесині та публікувала музичні твори майже у кожному популярному на той час жанрі, зокрема кантати та сонати. Елізабет першою з французських композиторок написала оперу.

Аудіо Souncloud: https://soundcloud.com/n2nov7ksqa1z/elisabeth-jacquet-de-la-guerre-cephale-et-procris1694

Звичайно, що патріархальні сім’ї та відсутність економічної незалежності зовсім не сприяли розвитку творчого потенціалу жінок, які мали музичний хист та цікавилися написанням музики. Дещо змінилося ставлення до жінок-музиканток у 18-19 століттях. Тепер жінці дозволено було виконувати музику, але писати власну і досі вважалося неприйнятним.

72218596_2435647783426206_2436168345792282624_nОднією з представниць цієї епохи є Фанні Мендельсон Гензель (1805 – 1847) – композиторка та піаністка. Сестра Фелікса Мендельсона, вона отримала музичну освіту разом зі своїм братом. Не зважаючи на те, що результати Фанні у навчанні були кращими за брата, її бажання бути композиторкою не знайшло підтримки у родині. Фелікс не був проти того, щоб вона писала музику, але негативно ставився до публікації музичних творів Фанні. Можливо тому з більше 500-та її робіт: пісень, творів для фортепіано, сонат, квартетів, кантат, ораторій та увертюр – лише близько 10% все ж таки було опубліковано. Фанні грала їх здебільшого вдома – на зустрічах рідних та друзів по неділях, та інколи виступала публічно.

Аудіо Souncloud: https://soundcloud.com/n2nov7ksqa1z/fanny-hensel-fantasie-in-g-moll-for-cello-and-piano-1829

Упередження сучасників

«Звичайна робота, як для чоловіка, але як для жінки – дуже добре» – такий відгук про свій твір 1891 року «Festival Jubilate» отримала американська композиторка та піаністка Емі Біч.

72531217_559276151280666_668844785875812352_nЕмі Біч (1867-1944) – одна з найбільш відомих композиторок в історії американської музики. Музикуванню її навчала мати, а тому, як писати музику Емі навчилася самостійно по книжках. Вона першою серед американських композиторок написала симфонію. А також писала музику для оркестрів, фортепіано, пісні, оперу, та загалом є авторкою близько 152 творів, майже всі з яких були опубліковані.

Аудіо Souncloud: https://soundcloud.com/n2nov7ksqa1z/amy-beach-symphony-in-e-minor-op32-gaelic-1896

Разом із музичними роботами інших жінок-композиторок, твір Емі «Festival Jubilate» було виконано у Чикаго на Всесвітній виставці 1893 року, присвяченій 400-річчю відкриття Америки. Тоді більшість журналістів та музичних критиків називали твори жінок, які писали музику для Виставки, «занадто жіночними», «роботами «муз» та не наважувалися порівнювати їх із роботами чоловіків-композиторів.

«Одна з рецензій навіть звинувачувала композиторку у плагіаті роботи чоловіка через те, що музика була нібито задатно гарною, як для роботи, що написана жінкою», – Енн Фельдман, «Being heard: Women composers and patrons at the 1893 Worlds Сolumbian Exposition» (1990).

Багато свідчень про досягнення жінок-композиторок втрачено саме через необ’єктивність та упередження істориків та музичних критиків, як минулого, так і сучасності. Вже у наш час, за статистикою музичного онлайн-журналу «Bachtrack», який у 2018 році проаналізував 33 578 концертів академічної музики з різних куточків світу, лише 13% з них – виконання музичних творів, що написані жінками. І хоча науковці не одне століття досліджують творчість та життя жінок-композиторок та причини через які вони так часто опиняються у забутті, у медіа та програмах оркестрів музика цих жінок починає з’являтися тільки зараз – щоб відродити цю втрачену частину суспільного музичного надбання, надихнути сучасних композиторок та спростувати міф про те, що жінок серед видатних композиторів минулого не було.

Автор: Тетяна Омельченко

Попередня публікація

У Запоріжжі показали арт-проект про людей з інвалідністю

Наступна публікація

Студенти з усієї України руйнують стереотипи про Запоріжжя

Сапронова Катерина