Блоги

Чи потрібна музична освіта у сучасному світі

Кожен день у світі з’являється безліч музичних творів, які стають популярними. У наш час (із появою Iнтернету) представити себе усій планеті стало набагато простіше. Так людина, яка взяла до рук гітару всього декілька разів і знає лише пару акордів, може зацікавити аудиторію набагато більше, ніж той, хто вчиться в музичній консерваторіїЇ вже котрий рік. Якщо подивитися на біографію відомих сучасних музикантів, то можна помітити, що у більшості відсутня професійна музична освіта: Чак Беррі, Брайан Мей, Джимі Хендрікс. Iвсе ж таки, чи потрібна вона?

Для початку варто пояснити, що таке музична освіта. У даному випадку мається на увазі навчання вищому спеціалізованому закладі дер- жавного зразка, отримання конкретних навичок, знань і вмінь, а також отримання документа, що підтверджує закінчення музичного вишу. Існує ряд недоліків, через які люди сумніваються стосовно навчання у спецшколі. Однією з головних проблем багатьох українських музичних шкіл є застарілі методи навчання, а також програма (в основному це класичні твори). Вона, без жартів, може не змінюватися десятилітями. Часто люди, які думають іти до «музикалки», сподіваються, що їх навчать грати улюблені пісні, але у підсумку розчаровуються, адже очікування не виправдалися. Так коментуе мінуси навчання уче- ниця однієї з таких шкіл —Олександра Лещенко: «Класика для більшості – нудьга, ніхто не хоче ї грати. Крім того, під час навчання використовують несучасну літературу. Застосовують непедагогічні методи виховання. Наприклад, б’ють лінійкою по пальцях, коли граєш не ту ноту». Є ті, хто вважаює, що людина, котра не відвідувала музичну школу, не може зватися музикантом. Це є мотивацією отримати диплом. У більшості випадків учнями музичних шкіл стають не за власним бажанням, що негативно позначається на процесі навчання і сприйнятті самої музики: «Зазвичай ваше навчання грі на музичних інструментах -мрія батьків, яку вони не змогли втілити у життя. Ще однією проблемою є «вбивство дитинства»: у той час, коли усі грають у футбол чи гойдаються на гойдалках, ви повинні йти після школи до «музикалки». У душі виникає якась образа на батьків і вічні думки про те, щоб усе кинути», – розповідає Олександра. Що думають самі вчителі Ми запитали думку щодо музичної освіти у викладача гітарного гуртка «Чарівні струни», який працює у 108 школі, Владислава Ємельченка. Він закінчив усi 8 класів музики «Музична теоpія, принципі, не потрібна, але оглядово ознайомитися із музикою різних епох і стилів шкідливим не буде. У школі формально є предмет «Мистецтво», але насправді нічого він не дає. Запитуєш у дітей, скільки нот- вони не знають. Музиканту теорія корисна, але не обов’язкова. Тут важливо розуміти, що в музиці, скоріше, не закони, а закономірності. Розуміючи їх, легше досягти бажаного результату. Взагалі, потреба в музичній освіті залежить від завдань. Якщо ти збираєшся грати класику в оркестрі- знання і суворе Читання нот обов’язкове. Як написано, так і грай. Крок вліво, крок вправо- розстріл. Граючи джаз, читати чітко за нотами тобі буде навіть шкідливо. Тут значно потрібніші інші навички: гармонія, імпровізація. Але естрадно-джазові відділення в училищах і консерваторіях iснують. Хоча, як і будь-який державний навчальний заклад, отримання диплома не гарантує, що ти будеш кращим. Можна отримати диплом грати гiрше за тих, у кого його немає. Я скажу, що за системою вчитися простіше, але у той же час щось нове в музиці відбувалося саме тоді, коли з’являли- ся люди, які робили не «за системою». Ось у класичній гармонії, наприклад, суворо заборонено грати послідовність: домінанта-субдомінанта-тоніка- це «не правильно». Однак така послідовність звучить. Більш того-трапляється у музиці другої половини 20 століття доволі часто. У класиці так грати не можна, тому що не можна-без об’єктивних причин. Тож якщо ти хочеш бути виконавцем – то так, набагато швидше і якісніше буде вчитися техніці, яка випробувана роками і максимально оптимізована. А якщо ти хочеш бути композитором, то роби, як тобі подобається». Але є й інші способи навчитися музики. Якщо ж ви не збираєтеся вступати до консерваторії, то відмінним варіантом навчитися музичної грамотності та гри на інструментах є уроки з інтернету. Мільйони відео, аудіо, текстові «туторіали» лежать у відкритому доступі. Так покійний шведський діджей і продюсер Tім Берглінг, він же Avicii, навчався робити свої треки за допомогою Інтернету. Він прославився у 2010 році завдяки синглам «Мy Feelings for You», «Seek Bromance», «Blessed» i «Levels». За даними журналу Forbes, y 2013 році він входив до 10-ки найбільш високооплачуваних діджеїв світу із річним прибутком у 20 млн доларів. 2018 році посів 15 місце у списку кращих діджеїв світу за версією DJ Magazine (iнформацію взято із сайту Wikipedia). Також відмінною альтернативою музичним школам є приватні репетитори. Велика кількість репетитоpiв – це профeciонали своєї справи. Це можуть бути колишні викладачі музики у консерваторіях і училищах. На відміну від роботи у вишах, вони не обмежені програмоюінавчать вас усього, що побажаєте. Якщо обирати репетитора для молодшого покоління, то краще за все вибирати людину віком до 30 років. Так вища ймовірність знайти контакт репетитора з учнем і навпаки, оcкільки інтереси і погляди на музику можуть бути схожими. Чому взагалі варто навчитися грати на інструменті Сьогодні музика є дуже перспективним видом діяльності. Ви можете записувати кавер-версії відомих пісень, завантажувати відео в Iнтернет і набирати мільйони переглядів. Так можна отримати популярність та гарний прибуток. Після того, як навчитеся самі, можна вчити інших, створити музичний клуб чи навіть власний гурт. Також можна грати на вулиці для перехожих. Такий вид додаткового заробітку обирають багато музикантів.

Хочу додати свій авторський коментар. У дитинстві мама відвела мене до центру, де вчили грі на музичних інструментах і не тільки. У 9 років почав грати на акордеоні. Через 4 роки одержав свідоцтво про за- кінчення класу музики. Мені хотілося навчитися грати твори, які подобалися, але за програмою потрібно було вчити класику, тому ентузіазм швидко вгасав. Було лише одне бажання: закінчити навчання заради документа. Але по-справжньому усвідомив, як на ньому грати, лише через 1,5 року після закінчення музшколи, коли придбав укулеле. Я знайшов схожість у грі на акордеоні із цим інструментом. Маленька гавайська гітара з 4 струнами відразу підкорила моє серце. Грати на нійнавчився за допомогою відеоуроків в Iнтернеті. Вважаю цей інструмент ідеальним варіантом для будь-якого віку. Що стосується свідоцтва, воно лежить у далекому ящику. Єдине його призначення – нагадувати про час, проведений на уроках музики. Зайнятися саморозвитком чи піти до музичної школи-вибір залишається тільки за вами.

Анатолій СОІН

Передрук із газети “Запорозька Січ” за 17 жовтня 2019 р.

Попередня публікація

Нас треба слухали тут і зараз, у цю хвилину! Ефір починається!

Наступна публікація

Інвалідність - не недолік: Якою є історична роль людей з необмеженими можливостями?

Сапронова Катерина