ГоловнеКультураМультимедіа

Музика City Pop: від японських неонових вулиць до всесвітньої відомості

Музика – це одна з тих речей, що допомагає об’єднувати людей та краще розуміти їх та їхню культуру. І вже мало кого здивуєш тим, що серед українських «Океан Ельзи» або британських «Queen» у вашому плейлисті будуть корейські, французькі та іспанські виконавці. Але деякі унікальні та своєрідні жанри так і не змогли покинути рідні землі або загубилися у часі, і про них згадують лише їх окремі поціновувачі. Саме одним із таких музичних жанрів є City Pop.

Що таке City Pop?
Почнемо з деякої довідкової інформації. City Pop – це музичний стиль, що з’явився наприкінці 1970-х років на території Японії. Сам по собі, цей стиль став «солянкою» із багатьох західних жанрів, що були популярні у цей час: Lounge, Disco, Soul, Funk і їх різновиди, але з невеликим нальотом урбанізму і деяких елементів японської музики. Починаючи з 1980 р. із приходом таких виконавців, як Тацуро Ямашіта, Марія Такеучі (між іншим, дружина Ямашіти), Мікі Матсубара, Cassiopeia та інших, ознаменувався початок ери City Pop. Причому ці пісні досягли тих рідких слухачів японського радіо по всьому світові, в тому числі в Америці та в СРСР (і це з розрахунком на те, що тоді просто так усе, що не було радянського виробництва, без дозволу керівництва не потрапляло). Дійшло до того, що музичний журналіст Ютака Кімура написав цілу працю, у яку він включив 500 найкращих (на його думку)  муз.альбомів стилю City Pop. Але, як би це не було дивно, мода на цю музику пройшла. Цікаво, що період зростання і спаду City Pop припав на той же час, що і зростання і спад стилю Italo Disco – наприкінці 1990-х рр. Ця музика все сильніше відходила на другий план, а різноманітні J-Rock і J-Pop виконавці на кшталт B’z, Kishi-Dan, Suga Shikao тощо були більш відомі. Як писав Рьотаро Аокі для видання The Japanese Times, термін «City Pop» нині більше вживається у ностальгічному плані і вже майже не несе того сенсу, яке він мав у минулому. Однак ці пісні все ще живуть у пам’яті та серцях людей, Тим більше, епоха Інтернету все ще дарує нам нові та цікаві історії, що знайомлять нас із таким стилем.

Насправді, це все звучить доволі складно і можливо, нудно, але саме із City Pop варто знайомитися через музику. Якщо можна описати досвід під час прослуховування пісень Таеко ОнукіМікі Матсубари та Noriki, то це буде щось типу урбаністичних японських вулиць уночі, де багато людей і ще більше неонових вивісок та реклами, що засліплюють твої очі. І коли ти ідеш, ти відчуваєш в собі ту легкість та енергію… Але ти все одно продовжуєш мандрувати тими незвіданими неоновими проспектами та вулицями, де у такому ж диско-темпі живеш і працюєш. Декому ця музика видається не дуже оригінальною внаслідок того, що це по суті лише мікс із різних стилей і не є надто оригінальним. Але те, як усі ці елементи гармонізуються між собою, як взаємодіють і впливають на слухача – це те, що робить City Pop унікальним.

Магія алгоритмів YouTube і бум на Plastic Love у світі
Як уже було сказано, уже наприкінці 1990-х років стиль City Pop зник з великої сцени. Однак спад популярності стилю не зупинив тих «чомучок», що вирішили зацікавитися цим музичним напрямом. Так і сталося: у 2017 р. в YouTube користувач Plastic Lover виклав 7-михвилинне відео: пісня Марії Такеучі з альбому «Variety» під назвою «Plastic Love» (точніше, її Extended Version, що пізніше вийшла окремо). До відео замість стандартної обкладинки альбому поставили обкладинку альбому Sweetest Music. Правда, незабаром після завантаження відео, автор даної обкладинки вирішив видалити це відео, бо воно порушувало авторські права.
Однак сталося те, що називають «ефектом Стрейзанд»: через видалення відео сотні і тисячі людей взялися перезавантажувати копії Plastic Love для поширення. Сталося навіть так, що алгоритми YouTube, які вирішують за вас, які відео вам показати на головній сторінці або у «Трендах», вирішили поширити саме ЦЮ конкретну пісню. Результат перевершив будь-які очікування: почалася нова хвиля City Pop, і її обличчям стала саме Марія Такеучі. Люди почали все більше цікавитися цим стилем, відшукувати давні записи інших City Pop виконавців, та завантажувати цілі альбоми на YouTube.Така доля була і в автора цієї статті: починаючи від англійського «каверу» «Plastic Love», я дійшов до того, що я хотів поділитися своїми враженнями та почуттями від того різнобарв’я, тими мелодіями, які продовжують наповнювати душі тим неоновим сяйвом від цих пісень.

І наостанок…
Я стараюся бути неупередженим стосовно смаків інших людей, але іноді буває так сумно, що про таку дивовижну музику в Україні мало хто знає. Можливо, це через різницю у культурі. Можливо, це через те, що та велика частка так і залишилася на теренах рідної Японії. Але хай там як, спробуйте зануритися у той світ музики, що пропонує нам City Pop.  Як відправну точку, я можу порекомендувати альбоми Variety і Love Songs від Марії Такеучі, Mignonne  від Таеко Онукі, Mint Jams від Cassiopea та Noriki від однойменної співачки. Також для всіх тих, хто зацікавився, рекомендую прочитати наступний «гайд» про різноманітні види City Pop та їх представників. Можливо, саме там ви знайдете ту музику, яка вам стане до душі. І головне – будьте відкриті новому. Пізнавайте цей світ. Ще залишилося стільки цікавого та нерозгаданого, про що ми точно вам розповімо.

Попередня публікація

Запорізьких школярів «позначають» на дорозі: як та навіщо?

Наступна публікація

Рецензія на виставу «Гріх»

Сапронова Катерина