Працюйте, знаючи свої права

Конституція України, як і міжнародні нормативні акти, гарантує кожному громадянину право на працю. Це дозволяє людині обирати вид діяльності, яким вона може заробляти гроші. Однак ринок праці в нашій країні далеко не ідеальний. Якщо в державних структурах хоч якось це регламентується, то приватні фірми часто забувають про законодавство. Несанкціоновані робочі години, відсутність вихідних та оплачуваних відпусток – все це є порушенням ваших законних прав. Саме тому «Пороги» розкажуть про права та обов’язки особи як суб’єкта трудового законодавства.

Спеціалізованим законодавчим актом у цьому питанні є Кодекс законів про працю (КЗпП) України. Саме у Статті 50 вказано, що тривалість робочого часу не має перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час застосовуються до працівників віком від 16 до 18 років (36 годин на тиждень), а для осіб віком від 15 до 16 – 24 години на тиждень. Якщо ж людина працює зі шкідливими умовами, робочий тиждень має тривати не більше 36 годин.

Для працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. Протягом робочого тижня кількість робочих годин на день визначається внутрішнім розпорядком підприємства. Там, де п’ятиденний робочий з певних причин тиждень є недоцільним, запроваджується шестиденний. У такому випадку тривалість одного робочого дня не може перевищувати семи годин.

Напередодні святкових чи неробочих днів тривалість робочого дня скорочується мінімум на годину.

До роботи в нічний (з 22.00 до 6.00) не можна залучати вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років та неповнолітніх дітей. Допуск до такої праці людей із обмеженими можливостями здійснюється за їхньою згодою.

Надурочні роботи зазвичай не допускаються. Окрім тих випадків, коли це необхідно для безпеки країни, під час стихійних лих, для усунення неполадок у газо-, водопостачанні, опаленні, освітленні тощо.

Надурочні роботи можуть призначатися тільки за наявності рішення профспілкового комітету. І вони не повинні перевищувати 120 годин на рік.

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Полякова