Нібито часи Середньовіччя давно минули і ми живемо в еру особистої свободи, однак деякі й досі вважають, що місце жінки винятково на кухні. Французький філософ-просвітник Жан Антуан Нікола Кондорсе писав: «Одним із найбільш важливих для загального щастя результатів прогресу людського розуму є цілковите руйнування забобонів, що створили нерівність у правах обох статей, яка є згубною навіть для тих, кому на перший погляд допомагає». Напевно керуючись саме цією думкою та дбаючи про юридичне регулювання ґендерної рівності, у 2005 році був створений ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Концентрація жінок у сфері освіти, культури, в окремих галузях виробничої діяльності не може розглядатися як позитивний чинник, адже порушуються необхідні пропорції в раціональній зайнятості населення, створюються додаткові труднощі для галузей промисловості, де більшість тих, хто працює, – жінки.
У пошуках краще оплачуваної роботи жінки інколи йдуть на роботу зі шкідливими умовами праці. І не дивлячись на те, що існує перелік заборонених для жінок професій, кількість таких, що працюють у важких і шкідливих умовах, знижується досить повільно.
Норми Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» стосуються багатьох аспектів соціального життя. Таким чином юридично забезпечується ґендерна рівність, однакова за своїми ознаками участь жінок та чоловіків у вирішенні суспільно важливих питань, підтримка сім’ї, відсутність дискримінації за статтю тощо.
Враховуючи такі вимоги, однак, дискримінацією за ознакою статі не є захист жінки в період вагітності чи пологів, обов’язкова служба в армії для чоловіків, різний пенсійний вік, особливості вимог в охороні праці.
Третя частина Закону регулює ґендерну рівність у громадсько-політичній діяльності обох статей. Так, жінки і чоловіки мають однакові виборчі права. Забороняється порушення рівності й при прийнятті на роботу до державних служб чи інших установ, а також під час кар’єрного зростання. Враховується можливість поєднувати роботу з сімейним життям, створення безпечних умов праці і, відповідно, уникнення будь-яких сексуальних домагань.
Угоди, які регулюють трудові відносини, також мають бути складені за принципами рівності статей і не пригнічувати їхніх прав. Така ж ситуація стосується й підприємницької діяльності (Стаття 20).
Рівні права чоловіки й жінки мають й у галузі освіти (Розділ 4 ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»). Тут йдеться про умови вступу, навчання, забезпечення необхідними підручниками тощо.
Людина, що на її думку, стала жертвою утисків за ознакою статі чи сексуального домагання, може звернутися зі скаргою до уповноважених осіб (Стаття 22). В такому випадку особа має право на відшкодування заподіяних їй збитків (чи то матеріальних, чи то моральних).
Кодекс законів про працю не містить прямих вказівок на сексуальні домагання. Але захист особистої гідності можна здійснити відповідно до Кримінального кодексу – Стаття 152 (якщо справа дійшла до зґвалтування), якщо ж обмежилася іншими діями сексуального характеру, то статті 153 та 154 (примушування до дій сексуального характеру).
Крім того, у межах Цивільного кодексу можна подати цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. Відповідачем за цивільним позовом про сексуальні домагання може бути не тільки особа, винна в таких діях, а й роботодавець. Розмір моральної шкоди, згідно із законодавством, визначається судом. Однак ви можете вказати суму, в яку ви оцінюєте завдані моральні страждання, а також надати докази моральної шкоди (медичні документи, вказати на осіб, які можуть виступити у якості свідків, надати аудіозаписи тощо).
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Полякова
