У нашому суспільстві із закоренілими ринковими відносинами власність стає основоположним елементом ціннісної вартості індивіда. І, як не парадоксально, саме власність визначає соціальний статус, відношення людей до конкретної особистості, а зовсім не навпаки.
Окрім власності певної людини, є ще поняття власності народу. І чим же володіє український народ за законом? За Статтею 13 Конституції України, національним багатством України визнається земля, природні ресурси континентального шельфу, а також ті, які знаходяться на території країни, надра, повітряний простір, споруди, будівлі, фінансові ресурси, культурні та історичні надбання тощо. Однак саме державні органи та органи місцевого самоврядування мають право розпоряджатися багатствами та природним фондом України від імені українського народу. Такі ж положення зазначені і в 2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page6″>Статті 324 Цивільного кодексу України.
Поряд із цим громадяни можуть володіти та розпоряджатися майном особисто або з іншими особами. При цьому держава не може безпосередньо втручатися у діяльність власників певного майна, якщо це, звісно, не суперечить вимогам законодавства.
Володіючи майном, людина не має завдавати шкоди навколишньому середовищу чи заважати своєю діяльністю іншим особам, не забуваючи про етику та мораль. Тут, як кажуть, свобода одного починається тоді, коли закінчується свобода іншого.
Закон розглядає право власності подружжя, право спільної власності, приватну та державну власність тощо.
Окрім громадян України, право власності на її території мають також іноземці, особи без громадянства і біженці.
Загалом українське законодавство визначає найрізноманітніші форми власності, чим фактично підвищує виробничі результати, передбачає низку ситуацій набуття та припинення права власності тощо.
Фото: http://ukr.obozrevatel.com/
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Полякова
