Музична кінокартина в одного з найвидатніших режисерів сучасності Тіма Бартона є екранізацією однойменного мюзиклу, що вийшов у світ 1979 р. Як і «Сонна лощина» (більш ранній фільм Бартона) «Суіні Тодд» відзнято у холодних темних тонах готики.
Головною прикрасою фільму жахів, без сумніву, стала неповторна гра Джонні Деппа, і це недивно: імпозантний, харизматичний, брутальний і цікавий у будь-якому образі.
Сюжет чіпляє від самого початку: дощу, який падає на темні лондонські дахи та перетворюється на краплі крові, та лунаючої шедевральної краси увертюри «Балада Суіні Тодда». І перукарське крісло, й м'ясорубка з кривавим фаршем – все тут інтригує, сповнює душу тихим холодом із нотами жаху.
Бенжамін Баркер (Джонні Депп) на початку картини – молодий лондонський перукар, щасливий у шлюбі з коханою жінкою, яка народила йому доньку. Але небо затягнули хмари. Бенжаміна спіткало горе: суддя Терпін (Алан Рікман) будь-якою ціною вирішує заволодіти красунею-дружиною Баркера й відправляє його в довічну каторгу.
Через 15 років Бенжамін поховає своє минуле, змінить ім'я… так, тепер він Суіні Тодд, сповнений ненависті до усього світу й готовий пустити людей на начинку для пирогів місіс Ловелл.
Не можна залишити без уваги й чудову роботу гримера: обидва образи Деппа яскраві, координально різні та геніально розроблені: щасливий, спокусливий Джонні Депп-улюбленець жінок, такий собі «принц на білому коні» на початку історії й знівечений горем, постарілий, похмурий, відлякуючий, позбавлений життя образ нещасного, спустошеного чоловіка, який втратив все, що було дорогим.
Шедевр Бартона вартий найвищий оцінок критиків і заслуговує значної кількості нагород, які він, у принципі, отримав ще у 2007.
Фото: kinosmi.ru
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Дарна
