У відділі мистецтв запорізької обласної наукової бібліотеки імені О. Горького 26 грудня відкрилася персональна виставка Ніни Осипової «Біблія у вишитих картинах».
Представлені роботи майстрині вражають своєю досконалістю та довершеністю ліній. Тут є вишиті подушки, сорочки, рушники з цитатами з Біблії та картини.
Завідуюча відділом мистецтв Олена Савкіна розповіла, що майстриня вже представляла тут свої роботи два роки тому. Цьогорічна ж виставка поповнилася новими картинами з зображенням сюжетів із дитячої Біблії.
Ніна Миколаївна почала відвідувала гурток вишивання ще в першому класі. Вона й досі пам’ятає, як мама відправила в магазин за хлібом, а маленька Ніна, котра мріяла вишити серветку, замість хліба, принесла додому зелені нитки.
Однак захоплення згодом згасло, повернулося воно вже в 56-річному віці. Ніну Миколаївну спіткала тяжка хвороба, дуже довго вона не могла піднятися з ліжка, а біля неї завжди була маленька вишита подушка.
Саме тоді жінка почала до неї придивлятися, вивчати стібки, вигадувати нові візерунки й поставила собі за мету: щойно підніметься з ліжка, вишиє таку подушку. Та такої не вийшло, вийшла навіть краща. Так Ніна Миколаївна почала вишивати, хоча цього слова вона не любить. Говорить, що вишивають від нудьги, а вона свої картини «зашиває».
Сорочки, подушки, рушники – все це було для забави, лише згодом майстриня перейшла до картин. Сюжетом її першої картини стала «Марія з дитям», на неї пішло більше року. І хоч сидіти було незручно, а картина потребувала надзвичайної зосередженості, Ніна Миколаївна зовсім не відчувала болю. Впевнена, що це заняття їй підказав Бог.
З того часу вона всерйоз «підсіла на голку», як сама це зі сміхом називає. Говорить, що це вже ніби хвороба, однак дуже рада з того, бо без вишивання не уявляє свого життя.
В лютому цього року Ніна Осипова святкує творчий ювілей – 10 років, присвячених вишивці. Зупинятися на цьому вона не збирається, зараз працює над масштабним полотном «Всесвітній потоп».
Фото майстрині: vkurse.zp.ua
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Жук