Залишимося голодними, або Як нас обдурюють у студентських їдальнях

«Добрий день, дайте будь ласка тістечко і чай. – З вас 5.50. – Ой, а це що, тарган? – Де?», – продавець швидко струшує комаху й робить вигляд, що нічого не  відбулося. Таку пікантну історію, що трапилася в студентській їдальні, розповіла нам студентка Катя. Кожен день середньостатистичний студент витрачає, як мінімум, шість гривень на їжу та ще біля трьох – на напої, інколи не підозрюючи, що їжа, яка пропонується, не така якісна, як хотілося б.

 

 

 

Ми вирішили перевірити, з чого ж складається поширений серед студентства продукт харчування – піца з ковбасою. Цей хлібо-булочний виріб можна знайти в кожній студентській їдальні. Для аналізу ми взяли три зразки з різних ВНЗ нашого міста. Шеф-кухар Ксенія Сліпцова, яка безпосередньо допомагала нам у виявленні недоліків та переваг,  дала нам «дорожню карту»: «Згідно зі збірником рецептур за 2009 рік співвідношення тіста піцци має бути прямо пропорційним кількості начинки. Також у складі піци має бути ковбаса, яйце, овочі (помідори, цибуля, зелень), соус (майонез, кетчуп або ж томатний соус) та сир. Тісто має бути дріжджовим, з мінімальною кількістю цукру, аби воно не було таким пухким, як для булочок чи хліба. Якщо рецепт змінюється виробником, його потрібно затвердити в санстанції».

На прикладі першої піцци, придбаної у Запорізькому національному технічному університеті, ми разом з експертом Ксенією Сліпцовою побачили, що за рецептом виріб відповідає стандартам. У його складі міститься: ковбасний продукт (сосиска), який за якістю відповідає нормам, яйце, шматок помідора, зелень та соус, що складається з майонезу та кетчупу. Проте тісто має виражений запах ваніліну, що більше нагадує здобну булочку.

Другий зразок, який ми придбали в Запорізькому державному медичному університеті, менше відповідав заданій рецептурі. Тісто виробу було солодке, пухке. До начинки входило лише яйце та ковбаса низької якості. Соус взагалі відсутній.

Третій зразок, який продають в Запорізькому національному університеті, тістом більше відповідав рецептурі. Начинка містила соус із майонезу та кетчупу, сосиску та плавлений сирок, овочі та яйце – відсутні.

Відповідно до меню, вага піци з ковбасою повинна складати 155-160 гр. Проте жоден зі зразків не відповідав цьому показникові: перший зразок важив 170 грамів, другий – 126 і третій – 124 грами. Пропорційне співвідношення начинки й тіста відсутнє в усіх трьох піцах. Начинка складала меншу кількість грамів, аніж тісто. Ціни теж варіювалися: піца з їдальні ЗНТУ та у медичному університеті коштувала 6 гривень, у ЗНУ – 4,50 грн.

Здійснюючи «контрольну закупівлю», ми хотіли подивитися на документацію, яка додається до страви (склад або ж технічну чи калькуляційну картка). Проте в кожній з точок продажу нас запевняли, що з таких питань треба звертатися у бухгалтерію. Хоча саме за цими картами кухарі повинні готувати продукти.

У випробувальній лабораторії харчової продукції, до якої ми звернулися, нас запевнили, що експеримент з перевірки якості продуктів буфетів для звичайного споживача буде коштувати дуже дорого. І також зазначили: якщо їжа не подобається, просто не купуйте її в цій точці продажу.

 

 

Матеріал створено в межах проекту «Cтворення мультимедійної лабораторії для отримання навичок роботи з мультимедійними інструментами журналістами-початківцями» в рамках програми «Засоби масової інформації» за підтримки міжнародного фонду «Відродження».

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анастасія Панасенко, Анна Анісімова, Дарина Щебетун, Дмитро Абрамов