– Дивись які гарні квіточки! – звернулася я до Олени. Це перші квітки , які я побачила цієї весни.
– Це ж крокуси! В нас дома теж є такі, – відповіла подруга.
Ці маленькі фіолетові створіннячка – привітання природи з нами. Вони надихнули мене на думки про світло, тепло, блакитне небо зі стрімкими хмарками, за якими можна спостерігати вічність. Я згадала, як бачила нашого зам декана з третьокурсниками, які саме й саджали ці тендітні рослинки. Крокуси змогли пробитися крізь замерзлий за чотири місяці зими ґрунт, подолати холоди та ожити і радувати очі. Кожен раз коли я йду на студію «Юніверсу» , погляд так і тягнеться до яскраво-зеленного насадження біля ІІ-го корпусу, навпроти вікон деканату факультету журналістики.
Якщо крокуси порівнювати з людьми, вони, як ми, повинні, не дивлячись ні на що триматися у морози, на вітру, у спеку. Можливо, на другому курсі несприятливі погодні умови: курсова, практика, семінари, індивідуальні та додаткові завдання. Але це все нас загартовує, вчить життєвої витримки, стояти до останнього та на пасувати перед складнощами. Не треба жалітися, що важко, адже від крокусів не чутно, як вони стогнуть від болю при кожному пориві вітру, від того, як ламаються стеблинки. У житті нам теж не буде легше. Крокуси, як і всі рослини, сильні, але ми не квіточки, ми повинні бути сильнішими. Якщо кожен з нас буде сильним – буде сильним наше суспільство, а це ознака сильної держави, яку ми хочемо створити. Наші «крокуси» у парламенті зів’яли занадто рано, а були вони взагалі крокусами? Вони скоріш як бур'яни, які швидко розмножуються та псують землю. Дивлячись на такий квітник хочеться підготуватися та вирушити на суботник, щоб викорчувати непотрібну нам траву, яка підіймається все вище та закриває нам блакитне небо над жовтими полями пшениці рідної країни. Нам треба виплекати в собі на в наших майбутніх дітях розуміння красивого та потворного, розумного та відсталого, правильного та хибного. Прибираючи у своєму городі чи будь-якій іншій ділянці, ми виховуємо в собі почуття чистоти фізичної та духовної. В нашому житті, душі, думках, оточенні, університеті, у суспільстві в цілому ми позбавимось сміття і, сподіваюсь, через деякий час ми зважимося прибрати і в нашій Верховній Раді та Обласних та Міських радах. І зацвітуть в нас не лише крокуси, а й всі на світі найкрасивіші квіти.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Алёна Воробьёва