Із 30 квітня по 25 травня картинна галерея «Арт L’» ділиться вічною Весною – тут проходить виставка художника Віталія Гончаренка «Острів. Весна, Літо, Осінь, Зима… і знову Весна». Та сподівання побачити там яскраві, сповнені кольору та сонця весняні картини не здійснюються. В роботах художника відкривається дещо інший світ – глибокий, стриманий, таємничий. Картини Віталія Гончаренка схильні до духу французьких художників доби постімпресіонізму.
Кожен митець має своє джерело натхнення. Для когось це кохання, музика чи дощ. Віталій Гончаренко, який народився і виріс у Запоріжжі, своєю музою вважає острів Хортицю. Кожен візит туди надихає та відкриває могутність духовної сили.
У своїй творчості художник основним завданням робить зображення самого образу, іноді для цього треба найпростіші засоби – вуголь, папір. Проект «Острів. Весна, Літо, Осінь, Зима… і знову Весна» – це історія стосунків самого художника з природою, а не просто зображення пір року.
Поряд із картинами знаходяться й їхні ескізи. Автор пояснює це тим, що глядач, приходячи на виставку, бачить уже завершені витвори мистецтва, часто не розуміючи шляху їх створення. Художник, однак, не побоявся показати ці етапи.
Одна з картин Віталія Гончаренка «3 марта» привернула особливу увагу. Зважаючи на те, що всі його роботи здійснені в спокійних тонах, ця – особливо сіра й таємнича. Арт-консультант галереї Тетяна Шувалова повідала історію її створення.
Картина спочатку була написана в яскравих кольорах, та якось в художника не було настрою, і це кардинально вплинуло на долю полотна. Віталій Гончаренко налив на долоні скіпідар і провів ними по картині, розводячи всі фарби, далі просто зробив пальцями лінії. Вийшов справжній витвір мистецтва – глибокий і незвичний.
Віталій Гончаренко – зовсім молодий художник, народився 17 березня 1980 року. Закінчив Харківську Академію дизайну і мистецтв. З 2005 року викладач Запорізького електротехнічного коледжу, відділу «Дизайн».
Незважаючи на молодий для митця вік, роботи Віталія Гончаренка сповнені змісту, він не женеться за зовнішніми прикрасами, а передає світ таким, яким його відчуває,через що картини набувають особливої цінності.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Жук, Лілія Ніколаєвська
