Львівських рок, пост-гранж гурт «Дикі Серцем» вже встиг зарекомендувати себе по всій Україні. Група заснована в 2009 році. На сьогодні на рахунку «Диких Серцем» такі фестивалі, як «Руйнація», «Підкамінь», «Захід», «Октоберфест», «Дні добросусідства», виступ на головній сцені до Євро-2012 у Львові, головні сцени до дня Львова. Також у скарбничці колективу декілька синглів та два відеокліпи. Молодіжний портал «Пороги» не втратив можливості поспілкуватися з вокалістом гурту Романом Миляном. Роман поділився з нами планами на майбутнє, досягненнями гурту, а також розповів про історію гурту від початку й до сьогодні.
– Привіт. Романе, як настрій?
– Привіт-привіт! Настрій чудовий, налаштований на нові звершення (посм
– Розкажи, будь ласка, нашим читачам, як прийшла ідея заснування гурту? Чому обрали саме таку назву?
– Ця іформація є на нашому офіційному сайті, але якщо говорити зі свого боку, оскільки я не був засновником, то за час співпрації з Олегом (гітара) і Василем (барабани), зрозумів, що вони спочатку назвали групу, а потім зібрали людей, які душевно відповідають цій назві. Чесно кажучи, мені здається, в нашій групі кожен по-своєму дикий серцем.
– Чим вас привабив саме такий стиль музики?
– О, для мене це був своєрідний експеримент. Я й досі повірити не можу, що почав співати в рок-гурті. Якби мене хтось років п’ять тому запитав на дискотеці, які я знаю рок-групи і чи подобається мені така музика, я б не знав, що відповісти, й сказав: «РнБ форевер!» (сміється). Фактично такий стиль цікавий, бо в ньому можна по-справжньому передати емоції, десь закричати, десь промовчати, а там і соло, що розриває душу.
– Чому обрали таку тематику для своїх пісень у текстах?
– Тематики конкретної насправді немає. В нас є пісні про кохання, про стосунки, а є про життя й поведінку. Загалом на тексти я витрачаю дуже багато часу, часто вибираюся сам кудись на природу, щоб відключитися від зайвих думок і написати щось дійсно грандіозне, а, буває, побачу щось таке зворушливе, відразу беру листочок, ручку – і за п’ять хвилин пісня готова.
– «Дикі Серцем» стали переможцями третього сезону Львівського фестивалю авторської пісні «Сьома струна» в категорії «Гурти». Для вас це було несподівано?
– Це було навіть дуже несподівано, тому що голова була забита відбором на фестиваль «Тарас Бульба», і в той же час ми три дні їздили на цей фестиваль, змагалися з не менш цікавими гуртами. Вразила організація фестивалю, все було на професійному рівні, і я думаю, що цей фестиваль має велике майбутнє.
– Чого ваш гурт ще досяг за час існування?
– Ми набули досвіду. Не побоюся все саме так узагальнити. Насправді розкрутка групи, праця в команді, правильне планування, послідовність дій, поведінка – це надзвичайний досвід. Справжнім досягненням стало те, що ми нарешті досягли того часу, коли вже не ми шукаємо концерт, а нас шукають. Повірте, це не може не радувати. Не може не радувати й те, що в нас вже є матеріалу на два альбоми, що ми даємо півторагодинні сольники. Одну з наших пісень взяли саундтреком, відзняли вже два кліпи, побували на дуже багатьох великих концертах. Можна ще багато розказувати, але все ж головним здобутком ми вважаємо досвід.
– До речі, як одна з ваших пісень потрапила до саундтреку короткометражного фільму «Доторкнись і побач»?
– Звукорежисери фільму вже добре знали нашу творчість. Одного дня вони зателефонували мені й запропонували співпрацю. Спочатку говорили, що їм підходить пісня «Привіт», але я попросив скинути мені сценарій, почитав і зрозумів, що їм треба скинути наш найновіший запис – пісню «Життя у казці».
– У Львові 22 червня ви відіграли сольний концерт. Які враження від концерту та глядачів?
– Враження хороші, але все ж сольник був у приміщенні, а літо – не сезон, зараз важко зібрати повний зал людей. Ми завжди намагаємося працювати на максимум, але коли ще, крім цього, є якась хороша віддача публіки, то це взагалі круто. Сольник цей не перший, і деякі наші сольні концерти, які були на свята на вулиці, наприклад, на день Львова чи день кави, збирали в десятки раз більше людей, і це були справжні враження. Думаю, якщо говорити про сольник 22 червня, то тут враження від концерту мали більше глядачі, ніж ми. Нам найбільше сподобалося, що окремі люди, однак, знали кожну пісню напам'ять, а один із наших фанатів навіть приїхав спеціально з Тернополя на концерт (посміхається).
– Які найближчі творчі плани у «Диких Серцем»?
– Фестивалі, дозапис пісень і випуск ЕР альбому 1 вересня. Подумуємо над тим, щоб записати ще декілька акустичних версій пісень.
– Чи є у вас пісня, яка найбільше припала до душі?
– Це кожен раз нова пісня. Старі всі вже настільки відпрацьовані, що підсвідомо трішки набридають, тому в душі завжди сидить найновіша пісня.
– Як вважаєте, чого зараз не вистачає українському музичному рок-руху?
– Справжньості. Відкритості. Поваги, в першу чергу, до самих себе. Кожен, хто стає на цей шлях, має зрозуміти, що це важко, й відразу запитати себе, чи ти хочеш заробляти, чи творити історію, бо якщо заробляти, то краще іди лабай на весіллях «кавери», а нормальну музику залиш тим, хто готовий працювати. Музичному руху вистачає всього, просто сам по собі рух зараз кардинально відрізняється від того, яким він був десять років тому. Єдине, чого не вистачає, так це, щоб люди не забували, що, крім комп’ютера, є ще життя. Ходили на всілякі концерти, аби стимулювати бажання музикантів працювати.
– Захоплюєтеся чимось у вільний час поза межами репетиційної бази?
– Захоплень море, на них ще б час і гроші. Я купив собі байк, їздив на виїзди колоною, це круте хоббі. Крім того, ми часто робимо пікніки, маємо велику дружню компанію. Любимо подорожувати. Крім музики, в кожного є ще робота, тому практично весь вільний час присвячується музиці. Але ми працюємо з задоволенням, щоб дарувати слухачам кожен раз щось нове й цікаве.
– Звідки черпаєш натхнення?
– Та, в принципі, з усього. Десь на ходу щось придумалося, десь Олег сидів вдома, довго щось вигадував, скинув мені, я а потім так само довго придумував текст. Багато пісень були емоційно вмотивовані. Деякі тексти я написав завдяки дуже сильним почуттям. До них, до речі, відноситься наша пісня «Су..а ти». Буває, просто сядемо, вип’ємо пива на репетиції, почнемо якусь мелодію награвати, а до кінця репетиції це вже практично готова нова пісня.
– Не плануєте заїхати з концертом до нас у Запоріжжі?
– Плануємо й навіть дуже хочемо. На жаль, не все встигаємо, бо працюємо самі, без продюсера, а це трішки гальмує роботу з фінансової точки зору, але команда в нас кожен раз більша, тому, думаю, дуже скоро нас можна буде чекати в гості (посміхається).
– За традицією, кілька слів нашим читачам!
– Читачам хочу побажати від усього серця, щоб вони всміхалися й раділи кожному дню. Головне – залишайтеся людьми й живіть на повну. Все буде супер, і я в цьому впевнений. Чекайте на нас в гості, а нові пісні й кліпи шукайте в нас на сторінці вконтакті та на офіційнійному сайті (посміхається).
Фото: Офіційна сторінка ВКонтакті
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Андрій Клименко
