Виставка львівської художниці, майстрині художнього розпису скла Наталі Курій-Максимів відкрилася ще 25 червня в галереї «Art L». Картини Наталі випромінюють тепло, хоча й намальовані на холодному матеріалі – склі. «Пороги» запитали авторку, де вона знаходить натхнення.
– Наталю, як давно ви займаєтеся малярством на склі?
– З 2002 року.
– Як ви почали малювати?
– У дитинстві я дуже любила малювати, а після вступу до коледжу вирішила, що це буде моєю професією.
float: right; margin-left: 10px;” />- Що вас надихає більше за все?
– Напевно, українська культура, звичаї, традиції рідного народу.
– Хто вплинув на вас, як на художницю?
– На формування мого світогляду як художника вплинули вчителі. Найбільше – самбірський художник Михайло Яремків, який надихав і спонукав до праці в студентські роки.
– Чи є у вас художники-кумири, на яких ви рівняєтеся?
– Художників-кумирів дуже багато й серед класиків, і серед сучасників. Надихають сюрреалісти та західноукраїнська школа живопису.
– Мабуть, у вас майже немає вільного часу. Як ставляться до цього ваші друзі, близькі, рідні?
– Вільний час є. Друзі ставляться з розумінням, оскільки самі є творчими особистостями. Я завжди намагаюся знайти час для близьких мені людей.
– Чому ви працюєте саме в цьому стилі (малярство по склу)? Чим він вас приваблює?
– Малярство на склі є улюбленою моєю технікою. Найбільше приваблює те, що ця техніка є автентичною українською й у ній чудово поєднується живопис із графікою.
– Ви можете написати роботу на замовлення? Або ж тільки тоді, коли є натхнення?
– Звичайно, краще малювати, коли є натхнення, але якщо ти обираєш професію художника, маєш бути готовим працювати постійно й пробуджувати натхнення в собі за потребою. Тому малювати на замовлення, я вважаю, цілком нормальна практика для професійного художника.
– Яку картину вважаєте найуспішнішою?
– У мене немає найуспішнішої роботи. Є, звісно, картини, які більше припали до душі. Усі вони дорогі для мене, й приємно, коли вони приносять людям радість та добро.
– Тоді яка картина найулюбленіша? Чому?
– Улюбленими картинами є мої перші роботи на склі, які в мене збереглися. Вони, хоч і мають багато помилок, але є моєю згадкою про творчий шлях.
– Скільки часу йде на створення однієї картини?
– Буває по-різному – від трьох днів до трьох місяців. Це залежить від розміру та складності роботи. Часто працюю паралельно над декількома роботами.
– Коли прийшло визнання? Після якої роботи про вас заговорили?
– Я не можу оцінити, коли воно прийшло й чи взагалі прийшло, оскільки не знаю його масштабів і тривалості. Визнання мають такі художники, як Марія Примаченко чи Пабло Пікассо, а я лише прагну займатися улюбленою справою, й буду вдячна Богу, якщо ця справа даватиме мені засоби для життя й подальшої творчої праці. Час розсудить, як кажуть.
– Ви закінчили Самбірський педколедж імені І. Филипчака за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво», Дрогобицький державний педуніверситет, спеціальність – «Вчитель образотворчого мистецтва», а зараз навчаєтесь в Українській академії друкарства, спеціальність – «Графіка». Ви завжди вдосконалюєте свої вміння. Вважаєте, що освіта необхідна для досягнення успіху?
– Освіта – це чудовий спосіб почерпнути щось нове, удосконалювати свої вміння та поглиблювати знання. Але основне в роботі художника – наполеглива праця, бо коли немає бажання працювати й навчатися, тоді ніяка освіта чи диплом не допоможуть.
– Якими рисами, на вашу думку, має володіти людина, котра вирішила займатись малярством на склі?
– Творчою уявою, наполегливістю, працелюбністю, акуратністю, а також запастися великим терпінням.
– Яка людська риса найважливіша при створенні витвору мистецтва?
– У кожному випадку, напевно, потрібен набір рис. Це індивідуально. Деякі художники створюють картину імпульсивно, на одному подиху, інші – наполегливо працюють роками. В обох випадках можна створити шедевр, все залежить від поставленої мети, бажання та підготовленості майбутнього глядача.
– Чи займаєтеся ви чимось ще, крім живопису? Чим саме?
– Займаюся керамікою. Обожнюю глину, «побавитися» з нею, поліпити, пофантазувати над різними формами – це чудове заняття.
– Вхід на виставки безкоштовний. Але гроші витрачаються. Хто спонсорує виставки, поїздки, витрати на матеріали?
– Я сама собі спонсор, інколи допомагають близькі люди.
– Ви вже побували з виставками в Трускавці, Дрогобичі, Львові, Херсоні, Житомирі, Києві, Дніпропетровську та Запоріжжі. Які міста плануєте підкорити ще?
– Взагалі однією з моїх мрій є організація виставок по всій Україні, адже я дуже люблю подорожувати, а моя країна є для мене невичерпним джерелом натхнення, і за допомогою таких поїздок я шукаю нові враження та відчуття. Тому, сподіваюся, мої виставки будуть і в інших містах нашої держави.
Фото з особистого архіву Наталі
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олександра Мирошниченко
