Унікальна виставка «Одайники. Художня династія України» відкрилася 4 липня в Запорізькому художньому музеї. На ній представлені роботи народного художника України, лауреата Шевченківської премії Вадима Одайника, його доньки, народного художника України Оксани Одайник, його сина, заслуженого художника України Сергія Одайника, чоловіка Оксани Михайла Двоєглазова та дружини Сергія Галини Бородай.
Жанрова палітра робіт різноманітна – портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини. За напрямком вони належать до соціального реалізму та відображають радянську епоху.
Вадим Одайник юнаком воював у танкових частинах під час Другої Світової війни. Поранення в руку ледь не згубило його мрію стати художником. Він закінчив Київський художній інститут, працював у різних живописних жанрах. Зокрема, виставлені такі його роботи: «Затишня» (1970), «Будівництво Київської ГЕС» (1963), «Заповідник. Казантип» (1982), «Осінь у Карпатах» (1970), «Весільні подарунки» (1970), «Троїсті музики» (1975), «Київська вуличка. Етюд» (поч.. 1970-х).
«У роботі «Будівництво Київської ГЕС» слід дивитися не лише на пластику картини, її кольорову гаму, але й на рух, – ділиться своїми враженнями завідуюча відділом, старший ведучий співробітник музею Ольга Дворна. – З яким ентузіазмом молодь брала участь у будуванні! Які у них натхненні обличчя, робота приносить їм радість! Картини монументальні, відображають не тільки грандіозність будівництва, але й велич країни, народу».
Натхненний Гуцульщиною, він також створив цикл робіт («Осінь у Карпатах», «Весільні подарунки», «Троїсті музики»), які вирізняються ліричністю та неймовірною колірною поліфонією.
Сергій Одайник навчався живопису під керівництвом Тетяни Яблонської. Серед тих, що виставлені у музеї, є такі його роботи: «Село»(1970), «Час. Інф. програма» (1984), «Зінаїда Корніївна з собакою та хворим голубом» (1984).
«Особливо зворушлива картина Сергія «Зінаїда Корніївна…». Вона настільки реалістична! По очах бабусі видно, що вона бачила й пережила багато. Зінаїда Корніївна хоч і старенька, але все одно необхідність за кимось доглядати ще є в ній, як у справжній жінці. Саме тому вона виносить навіть хворого голуба, аби той подихав свіжим повітрям», – розповідає Ольга Василівна.
Оксана Одайник зараз працює в майстерні батька та є доцентом кафедри живопису та композиції в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. До речі, її дочка Катерина Двоєглазова – випускниця цього закладу. Серед робіт Оксани – «Ранок у Гурзуфі. Валя» (1985), «Біля вікна» (1985).
Єдина картина Михайла Двоєглазова – «На човновій станції» (1976). На ній зображено одне з улюблених раніше місць відпочинку киян.
На виставці також представлені три картини Галини Бородай – дочки відомого скульптора Віталія Бородая, автора робіт «Родина-мать», «Ладья», пам’ятника Леніну в Запоріжжі (у співавторстві). Серед робіт Галини Віталіївни картини «Весною» (1977), «Яблука»(1972), «Осінні квіти»(1978).
«Ця династія художників привертає увагу тому, що всі автори – майстри високого рівня. Вони точно відобразили в картинах той час, в якому жили. Тож я дуже тішуся, що вони продовжують передавати свій досвід наступним поколінням», – підсумувала Ольга Дворна.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Євгенія Науменко
