Темрява. Ти не бачиш перед собою нічого,не чуєш ні єдиного шума,ні єдиної мушки. Тебе збиває з пантелику усе,що зараз перед тобою,але перед тобою порожнеча.
Я бачу тьмяне світло,але я не можу розглянути де воно,бо в очах рябіє темрява. Підступаючи все ближче й ближче,я бачу яскравий вогник. Підійшовши як можна ближче,я змогла роздивитися,що це свічка. Вона осяює мою порожнечу.
Доторкаючись до полум'я,розумію,що гаряче,тому більше я не повторювала таких дій. Навколо нікого,ні єдиної душі поблизу. Я одна. Але в мене є свічка і я зосереджуюсь на тому,щоб її оберігати. Вона стає моїм сенсом життя.
З плином часу ця свічка розтає і її полум'я стає все менш гарячим. Через це я не перестаю кохати її,бо крім неї в мене нікого немає.
Я дуже хочу,щоб свічка не догорала і була вічною,але так не буває. Я буду з нею до самого кінця,як вона стала моїм початком.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Виктория Фастовец
