Жив собі на світі хлопчик. І звали його Григорій. Йому було 7 років, і жив він у казковій країні, під назвою Брехляндія.
.
Григорій вчився у школі на п’ятірки. Він був старанним учеником. Не прогулював уроків, не бешкетував. Так і отримав Григорій атестат та золоту медаль.
Григорій був дуже задоволеним та щасливим хлопчиком. І не дарма! Цей атестат відкривав для нього небачені можливості. Він міг вступити до будь-якого ВНЗ в Україні. Та навіть після того, як успішно склав ЗНО, Григорій не зміг вступити на бюджетну форму навчання за державним замовленням. Це сталося тому, що в Брехляндії скоротили кількість місць на держзамовлення.
Григорій був дуже засмучений, адже він король Брехляндії – Афанасій обіцяв, що кожен громадянин Брехляндії має свої право на навчання. А його батьки – «звичайні Джо», не здатні заплатити за навчання, бо отримують зарплатню 1000 золотих монет. Але король Афанасій обіцяв, що мінімальна зарплатня становитиме 3000 золотих монет.
Отже, батьки Григорія влізли в кредити, аби сплатити навчання синові. Адже батьки такого гарного хлопчика, як Григорій, готові на все, заради майбутнього свого сина.
Після п’яти років навчання на престижній спеціальності, Григорій отримує червоний диплом, тому що він гарний хлопчик. Вчився на відмінно, не спав цілі ночі на проліт, проводив весь час за роботою.
.
Радість переповнювала Григорія, бо з цим дипломом перед ним відкриті будь-які двері. Це шалені перспективи на майбутнє. Можна сказати, що життя вдалося. Але роботи Григорій так і не знайшов. Тому що на будь-яку роботу треба спеціалісти з досвідом. А де його візьмеш? А ті, хто вже працює – це друзі, та родичі короля Афанасія.
Григорій не зміг влаштуватися на роботу за спеціальністю, тому, щоб якось жити існувати у цій країні, Григорій мав заробляти хоч якісь гроші. Тому він пішов підмітати подвір’я короля Афанасія.
Під час роботи, Григорій помітив авто, яке проїжджає повз подвір’я. За кермом був сам король Афанасій.
Побачивши дороге авто, Григорій згадав, що він міг би бути таким самим, якби не пустопорожні обіцянки Афанасія. Тож, коли авто зупинилося, Афанасій вийшов.
Григорій спитав у Афанасія:
– Пане Афанасій, чому ви обіцяли, що в Брехляндії буде жити добре? А я, розумна людина, підмітаю ваше подвір’я?
– Какой же ты умный, если ты веришь в мои обещания? Неужели, ты до сих пор не понял, что всем абсолютно наплевать на твой диплом и на твой уровень интеллекта? – Відповів Афанасій.
– Але ж, ви казали, що ми живемо у вільній та суверенній країні. Тому наш народ і вибрав вас.
– Ха-Ха-Ха! Такие люди, как ты – быдло. Вы созданы, чтобы служить мне, и я вам ничего не должен давать взамен. Ведь вы для меня, как скот.
Григорія дуже образив вислів Афанасія, він був розлючений. Що робити? Продовжувати далі мовчати? Або вдатися до рішучих дій? Але образа була настільки сильною, що ображена душа не витримала. Григорій взяв прапор Брехляндії, з загостреним наконечником і простромив наскрізь Афанасія.
Задихаючись від жахливого болю і стікаючи кров’ю, Афанасій спитав Григорія:
-За что?
-Такі брехуни, як ти не повинні жити на світі! Ти не достойний бути королем нашої країни!
І от, раптом засяяло сонце. На обличчі Григорія знову з’явилася усмішка. Ця усмішка – чергова надія на щасливе майбутнє.
Кінець.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олег Скаржинський
