Согодні пройшов мій перший день у якості студента. Вцілому факультет журналістики мені сподобався. Як і планувалося мене з моїм новим товарищем направили до першої групи журналістів-міжнародників, що з самого ранку покращило нам настрій.
Перша пара пройшла для мене буквально як фонтан нових знань, який майже пітори години виплескувався із уст нашого викладача. Віктора Володимировича я помітив ще на вступних випробуваннях, він одразу ж припав мені до душі, оскільки я завжди цінив у людях суворість, вимогливість і при тому неймовірний талант спілкування, практично захоплення людини у полон своїх промов, які неодноразово перериваються веселеми фразами або навіть навмисним, так мовити, розважальним арсеналом викладача, який змусив принаймні посміхнутись навіть самих байдужих. Саме після цієї леції я зрозумів наскільки коштовним для спілкування є розмова з, дійсно, розумною людиною. Хоча назва предмету ''Вступ до спеціальності'' спочатку не змогла вразити мене, Віктор Володимирович перконав мене у зворотньому, і, буквально, змусив мене зацікавитись цим, та з великою жагою до знань прийти на наступну пару.
Що стосується другої пари, мушу сказати що не все пройшло так гладко… По-перше у одній аудиторіїї відразуж перебували 3 чи 4 групи, тому прийшлося потіснитися. Можливо це лише моя родзинка, але я з дитинства не полюбляв масові скупчення людей, мені по душі, як то кажуть, ''зелений колір'': тихі вулички, спокійні сквери та мальовничі узбережжя, і так склалося що всі плюси великого міста я і досі не пізнав.
Хоча ми з моїм другом не особливо нудьгували, оскільки пошепки перетирали кісточки новим першокурсницям, викладач з екології здався мені настільки монотонним, що від сьогодні при слові ''екологія'' мене тягне до сну. Протягом другої пари ми отримали 10 сторінок ''цікавої'' інформації про біогеоциноз, вчення Вернадського та популяції тваринного світу.
Парадокс, але з відчуттям наближення кінця пари мій настрій почав підійматися. По її завершенню до аудиторії зайшли дівчата зі студентської ради, з якими ми вже зутрічалися раніше. Вони роздали кожному анкети, за якими має визначитися ступінь активності студентів, та заінтригували нас загальностуднентськими зборами, які пройдуть завтра після уроків разом з деканом та його заступники.
По виходу з аудиторії я відчув неординарне відчуття того, що я студент. Останнім етапом цього навчального дня залишилось дізнатись розклад на завтра. Хоча і завтра треба бути до першої пари на 8.00, ми не дуже засмучились, оскільки саме та, перша пара, була фізкультурою. Вона навіть затьмарила написані нижче українську та іноземну мови.
По виходу із будівлі інституту я відчув свободу і одночасно певну прив'язанність. Нарешті після безробітнього літа я поринув у світ справ, захоплень, та невідкритих горизонтів різноманітних вчень, якими наділять мене викладачі.
Готуючись до сну я розумію наскільки мені пощастило. Я дійсно радий, та з нетерпінням чекаю завтрішнього дня!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
