На III Всеукраїнському конкурсі студентських проектів економічних реформ юні економісти представили прості рішення різних проблем в економіці нашої держави. Найвдалішою серед наукових робіт експерти визнали реформування агропромислового комплексу України, проект якого розробив студент економічного факультету ЗНУ Олександр Коробов під науковим керівництвом доктора економічних наук, професора Алли Череп. Олександр розповів «Порогам», що ж саме треба змінити в політиці держави у цій сфері.
– Олександре, чому ти вирішив обрати саме цю тему?
– Бо це питання є перспективним. Ми виявили, що, не зважаючи на значні ризики ведення бізнесу в аграрному секторі України і регуляторний тиск, все ж є підстави говорити про те, що вигоди в агробізнесі перевищують можливі витрати. Так, за даними дослідження Світового банку та International Finance Corporation щодо умов ведення бізнесу, за рейтингом Україна лише на 137 місці. Однак, наша країна є державою з найбільшою і найпридатнішою площею орних земель в Європі. Це говорить про нераціональне використання ресурсів, що призводить до їх виснаження. Така ж ситуація і в тваринництві.
Вирішивши проблему фінансування, вітчизняні виробники зможуть наситити внутрішній ринок продукцією, чим посприяють зниженню цін. Це сприятливо позначиться на купівельній спроможності населення, але, в якійсь мірі, – негативно на агропромисловому комплексі, що змусить їх шукати нові ринки збуту. Завдяки цьому Україна стане експортоорієнтованою країною.
По-друге, реформування системи АПК зробить нашу продукцію конкурентоспроможною! З урахуванням того, що ми прагнемо до асоціації з ЄС і «економіки без кордонів» це сприятиме тому, що агропромисловість не буде «придушена» дешевим і якіснішим імпортом. А це питання виживання для вітчизняних виробників!
По-третє, в АПК України задіяні мільйони українців, а вирішення наявних проблем недофінансування дозволить створити нові робочі місця, вивести підприємства з тіні і наповнити держбюджет.
– Що ви запропонували змінити в цій галузі?
– Ми з Аллою Василівною, деканом нашого факультету, виявили, що найголовніша причина невдач реформування АПК України в дефіциті фінансових ресурсів у досліджуваній сфері. Проаналізувавши проблему, ми зрозуміли, що її можна подолати завдяки удосконаленню існуючої системи спеціального режиму оподаткування, за якої сільгоспвиробники мають можливість накопичувати ПДВ на спеціальному рахунку.
– Податок на додану вартість – що він собою представляє?
– Податок на додану вартість стягується з підприємств на суму приросту ціни на цьому підприємстві. Вона вираховується у вигляді різниці між прибутком від реалізації товару та сумою затрат на матеріали, отриманих від інших виробників. Сутність ПДВ в тому, що це частина створеної ціни, яку стягують з покупців.
– Тобто він ще більше підійме ціни на харчову продукцію?
– Люди не почнуть платити більше, оскільки проект реформи не передбачає збільшення ставок податку. Фінансування АПК згідно з проектом реформи буде проводиться за рахунок того, що ПДВ підприємств не буде вилучатися з держбюджету, а накопичуватиметься на спеціальних рахунках у банках і використовуватиметься винятково за цільовим направленням.
Саме для цього ми пропонуємо створення «Регіонального агентства з організації та планування держзамовлень для концентрації та розробки інвестиційних проектів», яке передбачатиме насамперед цільове використання накопичених коштів і контроль за цим процесом. По суті, ми пропонуємо нову модель сприяння підприємствам зі сторони держави.
До речі, згодом ціни для споживачів навіть знизяться внаслідок збільшення конкуренції на ринку. Для аграріїв низька ціна на їхні товари змусить шукати нові зарубіжні ринки збуту, де ціна вище, що сприятливо для економіки.
– Але ж цього буде недостатньо для створення конкурентоспроможного сектора агропромисловості. Де взяти додаткові кошти?
– Ми пропонуємо додаткове освоєння фінресурсу в обсязі 50-70 млрд. грн., що формується за рахунок використання фінансово-лізингового плеча, залучаючи низку таких фінансових інструментів, як механізми рефінансування НБУ, державних гарантій, лізингові програми, міжнародні фінансові інструменти.
Простими словами це значить, що банкам стане простіше формувати резерви під видачу кредитів аграріям, у яких, як відомо, немає високоліквідних активів для застави. Держава ж стане гарантом виплати їхніх кредитів в якості надання сум накопиченого ПДВ.
Так само, наприклад, лізингові платежі будуть формуватися з прибутку підприємства до оподаткування на противагу механізму отримання кредиту за рахунок фонду розвитку підприємства, яке формується з прибутку вже після його оподаткування.
– Скільки коштуватиме реалізація твого проекту?
– Це буде коштувати близько 100 мільярдів гривень. Відповідно, період використання розрахований на 2 роки. А погашення зобов’язань підприємствами буде реалізовуватися до 2020 року.
– Як гадаєш, чому раніше ніхто не дійшов до подібного розв’язання проблеми у АПК України?
– Ідея спеціального режиму оподаткування не є новою, проте в Україні вона не працює у повному обсязі. Наша ж пропозиція полягає в розробці такого механізму, за яким ця ідея працювала б на всі 100 відсотків і відповідала реаліям сучасного стану речей в економіці України. Реформування має бути багатоаспектним!
– Чи буде на практиці реалізовуватися твій проект в Україні, чи він так і залишиться на папері?
– Я сподіваюся, що його реалізують, адже це дійсно реально зробити. До речі, реалістичність нашого з Аллою Василівною проекту, а також практичні розрахунки й стали головною причиною нашої перемоги у конкурсі.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Марина Ботнарева
