Життя…Безцінний дар, який людина одержує при народженні. Але звісно, не кожний розуміє цінність такого дарунку. Одні – роблять своє існування розумним та осмисленним, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданною працею на благо людства. Інші – навпаки, витрачають свою енергію на безгузді вчинки, які навіть шкодять навколишньому середовищу. Тому свою тему я хочу зосередити саме на "отих інших" людей, які на мою думку, мають "внутрішні пустоти".
Людина має як позитивні так і негативні риси. Хочу зупинити свою увагу спочатку на негативних. Наприклад, коли немає цілей у житті, а лише на думці тільки первинні потреби (їжа, одяг).Це я називаю "збіднілістю душі". Як сказав М. Пєрмаков: "Така людина є порожньою, тому що вона наповнена тільки собою". Але є й такі, котрі отримали "внутрішні пустоти" через втрату найдорожчих їм людей. Їхнє життя знебарвилось, певний сенс. Це вбачається у психологічній замкнутості та небажанні існувати у світі, як їм здається, чорно-білих кольорів. І лише тільки час може вилікувати їхню спутошену горем душу.
Стоп! Люди, озерніться навколо. Життя прекрасне. Так, дійсно, є події у нашому житті, які змушують душу тяжіти втраченим. Але ми повинні жити далі і радіти кожному моменту нашого життя. Ми прийшли у цей світ, щоб знайти сімейне щастя, пізнавати справжню любовь, мати навколо себе відданних друзів. Людина господар своєї долі. Тому треба знати, як сказав М.Горький, що день – це маленьке життя, і треба прожити його так, начебто ти маєш померти зараз, а тобі раптом подарували ще добу!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Кристина Ледовая
