Я для міста, місто для мене

Наша країна одна з найяскравіших держав світу. Наповнена багатьма природними чудесами, історичними пам’ятками та привітними людьми. Міста нашої країни також не менш привабливі, більшість з них відіграли значну, історичну, роль в житті нашої країни. Одним з історичних міст є славетне місто Нікополь, котре розташоване на місті могутньої  Січі  – Микитин Ріг. Про це місто я і хочу Вам розповісти.

Моє  місто славиться не тільки видатними козацькими походами, а й своєю незвичайною назвою. Місто Нікополь дослівно перекладається, як «місто перемоги». І тому дуже важливо підтримувати місто з такою славетною назвою у гідному світлі на тлі інших міст. Тому, ми, нікопольчани робимо усе можливе для того, щоб місто « не пасло задніх ».

В Нікополі є чимало історичних пам’яток, які дуже точно підкреслюють колорит нашого міста і розповідають його історію. Вони доглядаються і знаходяться в чудовому стані, деякі пам’ятники проходять спеціальну реконструкцію з метою збереження цих пам’яток. До значних свят відбувається покладання квітів для вшанування пам’яті  людей, в честь яких і були встановлені ці пам’ятники.

Молодьі зі свого боку приймаємо активну участь у житті міста. Влаштовує суботники та прибирає відведенні території. Також робить свій внесок у культурне життя нашого міста. Приймає участь у різних заходах, спортивних та творчих, займає призові місця. 

Нещодавно в місті були реконструйовані застарілі фонтани, які тепер слугують чудовим місцем відпочинку для нікопольчан. Також в місті багато парків, засаджених деревами, які створюють прохолоду у важку літню спеку.

Звичайно, як і будь-який патріот я вважаю, що моє місто найкраще, але все ж таки можна дещо зробити для його вдосконалення. Наприклад відновити курортне значення міста Нікополь. Позначити кордони Микитинської Січі та створити макети споруд, які були на той час, це, так би мовити, містечко почне привертати увагу багатьох людей, туристів та іноземців.

І тоді місто, яке майже не видно на карті, буде славитися на весь світ.

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Юлія Вишневецька