“Батьківщина – вона як мама. Її треба любити вже за те, що вона є. Мами наші іноді хворіють, і в країні різні речі можуть коїтися.”
Ф.В. Ємельяненко
Чому ж, коли хворіє мама, ми оберігаємо її, співчуваємо їй, всіляко намагаємося допомогти, а по відношенню до Батьківщини ставимося інакше? Чому нинішньому поколінню більше підходить поняття псевдопатрiотизм? Більшість людей iз ненавистю ставляться до своєї країни, до її жителiв, і до держави загалом. Чому ми перестали цінувати те, за що боролися наші діди, те, заради чого вони жертвували своїм життям?
Одна справа, коли людина визнає, що не є патріотом своєї держави, інша справа – псевдоватрiотизм.
На трибуні політики говорять, що ми повинні підтримувати вітчизняного виробника, а
в інтерв'ю світським хронікам кажуть: “Я одягаюся тільки від Версаче”.
Замiсть того, щоб служити на благо своїй Батькiвщинi, Ви з радiстю пiдписуєте контракт з армiєю США.
На дорогах країни з'являються автомобілі з написами «Спасибо деду за Победу!». Особливо феєрично бачити подібні слогани на машинах німецького виробництва.
Невже ветерани заслуговують на таке вiдношення?
Ця проблема червоною ниткою проходить не тiльки через нашу країну, а i через усю земну кулю. Візьмемо, наприклад, східні національності. При кожній можливості Ви кричите, що є патріотами Грузії, Айзербайджану, Вірменії… А на питання: “Чому Ви змінили місце проживання?” кожен другий відповідає: “На Батьківщині почалася війна, ми змушені були переїхати до iншої країни”. Почалася війна? Змушені переїхати до iншої країни? І після цього Ви називаєте себе патріотами?
Мiг Джаггер стверджував, що Патріотизм – тільки миттєва реакція, проходить, коли починається справжня війна. Це боляче усвiдомлювати, але сучасне суспiльство живе саме за таким пинципом.
А тепер задумайтеся…Якi у Вас життєвi приниципи? Хто для Вас є “героями нашого часу” i чи можете Ви назвати себе справжнiм патрiом?
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Лиза Кривошеева