Щастя… Воно так далеко, але водночас і так близько; таке недосяжне, але простягни руку і воно опиниться у твоїй кишені. Це відчуття таке тимчасове, але може тривати й все життя…
Щастя… Зовсім нещодавно зрозуміла такі, на перший погляд, прості речі. Зрозуміла те, що кожен обирає свій варіант, своє визначення.
Щастя… Це слово я говорила лише раз на рік. Знаєте коли? На Новий рік, коли загадувала бажання Діду Морозу (хоч і знаю, що його не існує, але… вірила в чудо). Зараз я вже доросла, але нічого не змінилося. Це справді діє, звичайно бувають моменти, коли ти розчаровуєшся, але куди ж без цього. Так, я щаслива, хоч і нечасто говорю, але відчуваю це.
Прокидаєшся зранку від сонячного промінчика, почуваєш себе бадьорим та здоровим, тобі телефонує мама, а тато й менша сестричка передають «привіт». Ти йдеш по вулиці, дихаєш свіжим повітрям , а назустріч йдуть привітні люди. У тебе є друзі, справжні друзі. Ти цінуєш те, що є.
Скажете банально? Можливо, але це постійно розбавляється різнокольоровими фарбами – моментами, які лише додають відчуття щастя, а можливо і віднімають, але воно постійно залишається. Простягни руку і воно опиниться у твоїй кишені!!!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Оксана Козачок
