На минулих вихідних мені довелося відвідати рідне місто. Батьки, знайомі, найкращі друзі, як то вже давно ведеться, ледь не розривали мене на десятки окремих частинок, змагаючись за кожну краплину часу. І так вийшло, що найкраща подруга витягнула мене в кіно.
Поки їхали – трохи не посварилися, вибираючи, власне, фільм на який зібралися. Досягнули згоди мі у цій справі вже у залі очікувань одного з найкращих кінотеатрів нашого міста, переглянувши декілька трейлерів. Обравши кіноленту, ми, звісно, «полізли в інтернет» – почитати відгуки інших глядачів. Вже після першої сторінки йти саме на цей фільм перехотілося:
«Ставлю двійку тільки за спецефекти. Якщо ви прочитали книгу – фільм виявиться повною нісенітницею. Забагато епізодів викинули. На фільм йти не раджу»
«Якщо ви не читали книгу – не зрозумієте й фільму! Як можна таке знімати. В жодному разі не йдіть»
«Тупе кіно для дітей. Якби я мав можливість повернутися у часі – не пішов би на цю казку»
Та й подібних цим негативним коментарям було не мало. Два-три позитивні відгуки на декілька сторінок особливої надії не викликали. Але подруга намертво вчепилася саме в цей фільм, і я зрозуміла – доведеться йти. І знаєте що? Не пошкодувала жодної хвилини, проведеної в невеликому, але затишному кінозалі.
Починати можна з того, що сам по собі фільм «Гра Ендера» знятий дуже якісно, і під час перегляду виникає ефект «занурення у гру». Комп’ютерну гру. Можу погодитися із загальною думкою – фільм більше підійде саме підлітковій верстві суспільства, але й багато «дорослих», якщо можна так виразитися знайдуть в цій картині щось цікаве для себе. Вразила кількість спецефектів. Одразу видно в які роки вийшла «Гра», адже можливості й сучасні технології використані режисерами на повну. Але не тільки це приносить фільмові популярність, й немаленька така популярність, попри усім негативним відгукам.
«Гра Ендера» – не звичайна, заїжджена фантастика. Навчальний стиль сюжету – те, що режисерам вдалося перенести від автора. А всі ті відгуки – лише поверховий погляд дилетантів, які мислять однобоко та ще й іншим ці «бока» нав’язують.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ліза Матюхіна
