Милосердя та доброта в Україні

На сьогодні існує багато проявів милосердя в Україні; люди збирають кошти, одежу для хворих людей, бо розуміють, що їм це необхідно. І це дуже добре, що є такі особистості, які безкорисливо роблять такі вчинки. Добро також крокує в ногу з милосердям, люди допомагають один одному морально, підтримують, допомагають в чомусь. У моїй школі навчається хлопчик, який не може самостійно пересуватися, але він настільки мужній, хоробрий; він не хоче навчатися на дому, або у школі для хворих дітей, бо він відчуває себе таким як усі, він, навіть, не користується візком для інвалідів. Його у школі супроводжує мати, вона відводить його, саджає за парту, чекає у коридорі кінця уроку, і знову усе спочатку. У школі хлопець намагається самостійно піднятися по сходам, тримаючись за поручні; бачачи його я розумію, що проблеми сучасної молоді це пустощі, в його очах велика віра; йому, безперечно складно, як і його мамі, але вони не здаються. Багато учнів школи допомагають: піднімають на поверх чи спускають, це дуже важливо у наш час.

Дуже добре, що сьогодні є не байдужа молодь, яка проходячи повз літніх людей, яким важко нести торби, або вони не можуть перейти дорогу, допомагають. Є багато організацій, які збирають кошти, їжу, одежу для людей, яким це дійсно необхідно.

Мені здається, що милосердя походить від доброти, бо це своєрідна допомога, але більша. Тобто ти можеш допоїти не тільки на словах. А й ще заподіяти чимось, зробити корисне.

В нашій країні є люди, які займаються доброчинністю, але хотілось би, щоб їх було значно більше. І якщо б кожна людина замислювалася над своїми вчинками, над тим, що якщо вона щось зробить, то може хтось вижити, народитися, то наша країна розквітне, сюди потягнуться інші держави, які будуть брати приклад із нас. Адже дійсно, кожен із нас не замислюється на цим, або замислюється, але нічого не робить. Ми повинні думати не лише про себе, а й про інших, бо багатьом більш гірше ніж нам, а ми ще плачемося як нам погано. Ми зобов’язані рухатися у перед, до нового, кращого майбутнього, і нехай першим кроком буде переосмислення власних інтересів, само вдосконалення, чисті й гарні думки, розуміння того, що від тебе залежить дуже багато. Тільки після цього ми зможемо бути дійсно милосердними й добрими людьми. Ми не повинні про це забувати.

 

Зробимо нашу країну дійсно нашою, будемо піклуватися один про одного, і тоді усе буде добре!

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олександра Залозна