Відомо, що ми, люди, істоти розумні – homosapiens, як кажуть. А серед оцих «хомосапіенсів» можна виокремити особливий підвид – студенти. Про нього ми й поговоримо детальніше.
Людина досягає стадії розвитку «homostudenticus», коли вступає до університету. З цього моменту починається принципово новий етап її життя, який ще називають дорослішанням. Проте не одразу.
На першому етапі (читай – курсі) homostudenticus нічим не відрізняється від звичайного школяра: такий же старанний, кропіткий та допитливий. А ще – обов’язковий: якщо треба ходити в університет, то ходить, коли треба півдня витрачати на підготовку до занять, то витратить. Бо свято вірить, що йому це знадобиться й що його старання оцінять.
Приблизно через рік студент розуміє, що щось не те відбувається з його життям, він забагато часу сидить на парах, які здебільшого не потрібні. На третій рік навчання запал починає згасати. Але не в усіх. Бувають і такі «кадри», які продовжують вірити в освіту.
Коли студенту виповнюється чотири, його ставлення до навчання і життя загалом кардинально змінюється. Приходить розуміння, що час, який проводиться в стінах університету, більше не повернути. А стільки ж корисного можна було б зробити!.. І «чтобы не было мучительно больно за бесцельно прожитые годы», homostudenticus все частіше переживає стан душі з епічною назвою «прогул». На п’ятому ж році студентства такий стан душі переростає в спосіб життя.
Спеціально до Міжнародного дня студента «Пороги» провели польове дослідження, аби з’ясувати, чи справді існує еволюція студентів. У ході експерименту студентів із першого по п’ятий курс запитали, що їм подобається в університеті, а що, навпаки, не подобається, скільки часу вони витрачають на підготовку до занять, як ставляться до прогулів і наскільки старанно готуються до пар.
Результати наводимо нижче:
Олексій Горда, 1 курс:
– В університеті мені подобається моя група, викладачі, навчання саме по собі дуже подобається. На підготовку занять витрачаю близько двох-двох з половиною годин кожного дня. Моє ставлення до прогулів негативне, сам не прогулюю. Якщо мене не було на парі, то тільки через поважну причину.
Ксенія Морочковська, 2 курс:
– Мені подобається в університеті те, що він дає змогу більше спілкуватися з одногрупниками, які мають такі самі інтереси, як у мене. Також він надає змогу більше пізнати цікавого про моє навчання, фах. Не подобається, що довго треба сидіти на парах, це виснажує. А занудні пари інколи можна прогуляти. Я б не сказала, що сильно, але стараюся відповідати.
Александра Чулкова, 3 курс:
– Мне нравится в университете то, что я нашла много друзей, новое общение, которое мне дало много чего интересного в жизни. Не нравится то, что много задают, пары длинные, надо сидеть париться. Времени для подготовки занятий использую часа три-четыре. Сижу, что-то решаю, что не могу – не решаю. Не поддерживаю прогулы, так как это нехорошо. Стараюсь готовиться к парам, насколько хватает сил.
Маргарита Чернышова, 4 курс:
– В університеті мені подобається ставлення деяких викладачів до тебе як студента й людини. Багато чого не подобається. У першу чергу, це система викладання. Якщо казати чесно, то мало часу витрачаю на якісь елементарні завдання, а на серйозні, буває, й по декілька днів. Часто прогулюю університет у зв’язку з роботою. В принципі, ставлюся до прогулів нормально, тому що всі ми люди й усім нам треба десь бути. Не дуже старанно готуюся з першого курсу. До деяких викладачів, котрі хочуть отримувати від тебе знання, готуюся, до тих, у яких можна з листочка відповідати, навіть не виходжу за кафедру.
Андрей Бережко, 5 курс:
– Нравится то, что в университете появляется много друзей, знакомых, общение не скучное. Не нравится то, что там проходять пары. Времени на подготовку трачу мало, в принципе, совсем не трачу. К прогулам отношусь хорошо, потому что это никак не пресекается. Главное, чтобы было в пределах разумного. Я не готовлюсь к университету никак.
Крім того, автори цих рядків звернулися за коментарем до заступника декана факультету журналістики Запорізького національного університету з виховної роботи Наталії Тяпкіної. Експерт з «хомостудентикусів» коротко, але влучно прокоментувала еволюцію досліджуваного нами підвиду людини розумної:
– Молодші курси краще готуються, з інтересом. Взагалі вони жадібно хапаються за знання. Старші ж вже зорієнтовані на працевлаштування.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Віталіна Бистрицька, Катерина Кізім