Страшно! Страшно від того, що відбувається. Але ще страшніше від думки про «кривавий» Майдан. Я пишу не про «йолку», поставлену на крові, а про людей, які люто ненавидять і губляться в тому, кого ж саме й за що.
Мали б, напевно, себе. За бездіяльність! Дурість! За те, кого обрали, й те, як довго дозволяли себе обкрадати. Копійка за копійкою, рік за роком, кожному новому президентові й урядові. Мовчали. Сиділи. Ба, голосували за них!!! Знову й знову.
Хто думав про Асоціацію, аж допоки вона не запахла небезпекою скасування й не стала такою ж примарною, як і наше з вами майбутнє? Більшість про неї й не чули. Зате зараз кожен, навіть п’ятилітня дитина, – експерт, знавець!
Я за Європу. За той малесенький шанс, який дозволить нам хоча б через 10, а то й 20 років стати на ноги. Навіть ціною кризи й втрат. Але я проти маси, яка не має ідей, принципів і не бачить далі свого носа.
Дух єднання, Схід і Захід разом – це те, чого Україні не вдавалося досягти ні разу за своє молоде життя. Але! В громади немає лідера. Немає того, хто міг би обійняти місце прогнилої до кісток правлячої верхівки. А без цього який сенс? Знову проміняємо шило на мило.
Після перегляду відео з нічного розгону мирних мітингувальників дійсно закипіла кров і затуманилися очі від обурення, люті й болю. Але! Зупиніться! Вгамуйте страх і злість. Задумайтеся, кому й навіщо це було потрібно? Вельмишановному президентові? Навряд. Занадто дурне навіть для нинішнього уряду рішення. І точно не беркутівцям, котрих наказом зганяли на Майдан (боронь, Боже, не подумайте, що я захищаю ТАКІ методи).
Хтось є за кулісами цього кривавого шоу! Той, кому вигідні сліпі українці. Бо лють – не зброя, а снодійне, яке вибиває пильність із будь-якої голови. Сліпим потрібен поводир! І зовсім скоро він з’явиться. Неважливо, який – крадій, убивця чи брехун! Головне – харизматичний та ІНШИЙ! Не той, хто стоїть біля керма зараз і тягне країну на дно. А тут уже історичні паралелі… І страх. Люди, думайте, аналізуйте й не вірте чуткам!
Увага! Цей запис не має стосунку до офіційної позиції порталу «Пороги».
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Полякова
