Мало хто знає, та саме сьогодні, 11 листопада 2002 року, російська журналістка українського походження Ганна Політковська (Мазепа), офіційно, на правах ‘’Нової газети’’, оприлюднила твердження щодо хімічного препарату, який застосовувався російськими спецслужбами під час штурму театрального центру в Москві. Саме це рішення прийняв тодішній президент РФ – Володимир Путін, та саме внаслідок цього рішення загинуло понад 120 ні в чому невинних заручників.
Цей матеріал був одним із перших, по-справжньому, ‘’великих’’ кроків Ганни у її журналістській діяльності. До цього були також не мало важливі розслідування у війні з Чечнею, але обвинувачення самого Президента (та ще й якого) були просто фурором.
Як не сумно, але саме після цієї події для журналістки ввімкнувся ‘’годинник життя’’,який зупинився через чотири роки. Саме після цієї події почалися активні переслідування та утиски журналістки з боку держави та вищестоящих органів. Мав своє місце навіть замах на вбивство, який відбувся у вересні 2004, коли журналістку намагалися отруїти. Її вбивство є не менш жорстоким ніж плачевний приклад з Гонгадзе: тендітну жінку просто розстріляли у ліфті одного з московських будинків.
Існують дві головні версії по цій справі, перша з яких стосується постаті Рамзана Кадирова (тодішнього премьер-міністра Чечні) та скандальні матеріали Політковської про нього, а друга версія спирається на дії інших сил, які начебто навмисно вчинили злочин та хотіли ‘’повісти’’ вбивство на того ж чеченського політика. Але як не крути і Путін і Кадиров, які прямо чи косо причетні до цих подій, зараз є чинними президентами своїх держав, а винуватці і досі розшукуються, та єдиним речовим доказом вбивства поки що залишається знайдений в ліфті пістолет Макарова з чотирма гільзами…
Пізніше із своїми заявами до цього вбивства виступлять тодішні найпотужніші політичні сили в лиці президентів Джорджа Буша та Жака Ширака, і прем’єр-міністра Тоні Блера, які, начебто, закликають російську владу знайти та покарати вбивць, але ж, друзі, чи не здається Вам, що трішечки дивним є той факт, що як тільки Ганна Політковська викрила справжню ‘’політичну реальність’’ для усього суспільства, їй не вдалось отримати спокій ні в США (громадянкою якого вона також була) ні у Росії? Чи не здається Вам, що навіть найдемократичніші держави бояться чесних журналістів? Можливо у наш час простіше бути провладним і писати про те, як тхір поїв кролів у Закарпатті? Чи як чергова сімейна драма на Чернігівщині закінчилася поножовщиною?
Можливо у наш час журналісту краще бути маріонеткою, та працювати у ‘’ляльковому ЗМІ’’, де кожного смикають за нитки іхні ляльководи? Та хто знає, можливо, і ‘’годинник життя’’ Сноудена також ввімкнувся?..
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
