А й дійсно, життя іде і все без коректур. Адже люди нічого не роблять для розвитку країни. Та що там країни, більшість людей нічого не робить задля власного розвитку, не кажучи вже про все інше. Людям байдуже на майбутнє нашої Батьківщини, і це дуже прикро, як на мене. Погано бути такими егоїстичними. Не можна так відноситися до оточуючого середовища, до людей, до почуттів, з рештою – до самого себе.
Треба прагнути змінити та налагодити своє життя, допомагати іншим, досягти чогось. Жити, а не існувати. Робити щось, для розвитку і розквіту країни. А то такими темпами, і після нас нічого не залишиться, бо ніхто не замислюється над майбутніми наслідками нашої з вами поведінки. Але я не буду узагальнювати, але так і є – більшість людей такі.
tyle=”margin-bottom: 0cm”>
У нас є все: розум, у якого необмежені можливості, про які ми навіть не знаємо, але ми їм не користуємося, або використовуємо його в дуже рідких випадках, але це не правильно, цим ми шкодимо собі, не використовуємо наданні природою ресурси, тобто наш мозок, який допоміг нам у житті; природа – як найгарніше, «найчистіше», те, що не вимагає особливого догляду, особливого ставлення, бо сама росте, але люди знищують її, не піклуються про неї, не раціонально використовують природні ресурси, але їх залишилось років на 50,а то й менше, і це прикро.
Так хочеться залишити після себе слід, щось потрібне для молодого покоління, для наших дітей, внуків. Щоб вони із гордістю могли казати: «Ось, це наші батьки зробили, ми пишаємося цим!». Адже як приємно буде почути такі слова, побачити радісні обличчя. Та й самим буде дуже приємно, знаючи, що зробив щось корисне і потрібне для людства, що цим будуть користуватися, тощо.
Людям потрібно згрупуватися, почати діяти, самовдосконалюватися, розвивати культуру та природу, навчитися самовиражатися, розуміти один одного, поважати почуття та точку зору інших – адже це найголовніше, як на мене.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олександра Залозна