Ніяк не припиниться ажіотаж навколо матчу Україна-Франція. Ця гра перевернула хід декількох подій одночасно. По-перше – матч поставив під великий сумнів прохід збірної Франції на ЧС 2014. По-друге – імідж нашої національної збірної, адже в цьому році Україна досі жодного разу не програла, і на її рахунку лише два пропущених м’ячі. По-третє – під великим питанням залишається золотий м’яч. Адже відомо, що його мав би отримати Франк Рібері. А сам Рібері провалив найважливіший матч у сезоні, не дивлячись на те, вся гра збірної Франції трималася тільки на ньому. Але не Рібері – головна зірка того матчу, а наші українські хлопці. Особливо в цьому матчі засвітився Роман Зозуля, який відкрив рахунок поєдинку і заробив пенальті для нашої збірної. Хоча експерти вважають, що це був невдалий матч для Зозулі, і його врятували лише ці два моменти. Звісно, що завжди можна краще, але факт залишається фактом. Гол – є, пенальті – забито, і на додачу до всього він робив досить багато атак, нажаль, не реалізованих. І взагалі, критики майже завжди скептично ставляться до гри Зозулі, і деякі з журналістів задають головному тренеру збірної питання: «Навіщо випускати Зозулю в стартовому складі?». Ось вам і відповідь, навіщо. Також образило Зозулю і те, що вболівальники на НСК «Олімпіському» почали скандувати «Девіч! Девіч!» (який і змінює Романа Зозулю) під кінець першого тайму. Зозуля же, в свою чергу, довів, що він потрібен національній збірній України.
Моє бачення не завжди збігається з баченням експертів, але я з ними згоден у тому, що зіркою матчу вони називають Артема Федецького. Саме він тримав і нейтралізовував атаки Франка Рібері, підстраховував його і Андрій Ярмоленко, який і забив пенальті у ворота Уго Льоріса. Дуже тактична і підготовлена гра, а дякувати за це треба Михайлу Фоменко – головному тренеру збірної України з футболу. Це була одна с найяскравіших перемог збірної. Дуже якісна гра, неперевершений склад команди, не вистачає тільки Шевченка в його зіркові роки.
Дуже вдало я потрапив на цей матч, матч, тому що це була жорстока, яскрава і видовищна гра, у якій було все. Рахунок ми вже знаємо, а про жорстокість гри свідчать численні порушення, як і збоку французів, так і збоку України. Жовту картку отримали українці Шевчук та Федецький, а Кучер отримав цілих дві жовті, відповідно за ними слідувала і червона картка. У французів жовті картки отримали Жиру і Сіссоко. Але кульмінацією порушень стала гра у м'яч Кучера, коли він жорстко зіграв у підкаті. Лоран Косельні, з вини якого і призначали до цього пенальті, вирішив, що Кучер має бути покараний за цей підкат, тому вдарив його в обличчя. А що роблять з тими, хто проявляє неспортивну поведінку на полі? Правильно, видаляють за поля. Тому після червоної картки Косельні залишає поле.
Побачивши вперше НСК «Олімпійський» на власні очі, він здавався не таким, як на фото. Візуально одразу видно, що він більший за «Донбас Арену», як і за величиною взагалі, так і за кількістю місць. Стадіон налічує 70050 місць, 67732 з яких було зайнято на матчі Україна-Франція. Хоча квитки повністю були продані, не всі, хто їх купили відвідали матч. Черга до кас перед стадіоном була величезна с самого ранку. Багато знімальних груп з різних телеканалів роблять матеріал для наступного випуску новин. Тож, відвідавши Київ, я побачив, як працюють мої майбутні колеги – журналісти з таких телеканалів, як «Інтер», «Новий канал», «1+1», «ICTV».
Черга до кас біля стадіону
Журналісти "Нового каналу" знімають репортаж
Ввечері, перед матчем «Олімпійський» розпалили не тільки його прожектори, але й армія фанатів та любителів футболу, які з’їхалися з різних куточків України та світу. На кожному місці (звісно, крім фан-сектору французів) лежали картонні прапорці України для вболівальників. Яке було видовище, коли всі піднімали їх вгору під час національного гімну України. Це потрібно тільки бачити. Весь стадіон розливався жовто-синіми кольорами.
Вболівальники збірної України тримають прапори під час національного гімну.
Але на нас чекає ще один матч, уже на ворожій території, у Франції. Ми зробили перший крок до Чемпіонату Світу з футболу, який відбудеться в 2014 році. Тож давайте зробимо і другий! Адже перемога збірної – це заслуга не тільки тренера і футболістів, а й мільйонів українських вболівальників і нездоланного українського духу!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олег Скаржинський
