Цінності

Можливо, лише я є такою меркантильною особою, але в моїй голові дуже часто проскакують думки про матеріальні цінності, та їх роль у житті людини.

Багато хто скаже, що валюта, золото, ювелірні вироби – це просто речі, які є лише складовою частиною нашого земного буття, і не грають ніякої ролі у становленні духовного життя. Напевно, неможливо не погодитись з цим твердженням, бо ж, дійсно, матеріальні цінності із суті своєї назви і є лише матеріальними, тобто представляють з себе певну матерію, тверде тіло, і більше нічого суттєвого. Можна навести безліч прикладів відомих персон, які досягли у своєму житті неймовірних висот та навіки отримали світове визнання, і при цьому з дитинства жили у бідності. Тож, міф про те, що матеріальний стан людини впливає на її становлення та розвиток спростований? Гадаю, що так.

І ось тут постає друга сторона цього питання: а якщо б ви з самого дитинства жили у злиднях, і кожного дня думали про те, як знайти шматочок хліба собі та своїм близьким, ви б зараз говорили про те, що гроші абсолютно нічого не значать, і не представляють собою нічого цінного, як я роблю це зараз? Погодьтесь, що дуже важко говорити про ‘’високі’’ речі, на кшталт цінності грошей, коли ваш організм бачив їжу декілька днів тому. Звісно, що це дуже жорстокий приклад, але під поняттями ‘’їжа’’ та ’’голодати’’ я маю на увазі не тільки  важливу енергетичну цінність продуктів для нашого існування, тут розуміються й сучасні ‘’недоїдання’’, такі як: фінансова криза багатьох українських сімей, банальна неспроможність платити за навчання, лікування і т.і. Хіба це не є пригніченням людської гідності?.. Дійсно, повертаючись до своїх слів про відомих персон, можна сказати, що, наприклад, той самий Тарас Шевченко з самого дитинства мав набагато гірші умови для виживання. Він не мав ні перспективи на освіту, ні на лікування, взагалі ні на що, його доля була прописана ще з дитинства – це майбутній кріпак поставленого на коліна тогочасного суспільства. Але ж як пояснити той факт, що 13-літній юнак з кріпацької сім’ї йде у поле та малює, пише, складає? Звідкіля у його голові це взялося? Мати – кріпачка, тато – кріпак, брати та сестри також не далекі люди. Як? Навіщо це було йому? У часи коли твоя сім’я та твоє суспільство застрягло у череді голоду, нелюдської праці, панства та інших грізних земних проблем, він думає про мистецтво, літературу та культуру… А Сковорода? Український дивак, який маже все життя провів у пошуках чогось невідомого для самого себе, якому не потрібні були ні гроші, ні їжа, взагалі нічого. Тож, знову протиріччя? Все ж таки і в голоді можна думати про ‘’високе’’?..

Але не треба забувати, що ці люди є  без перебільшення ГЕРОЯМИ. Звісно, що талановитими не народжуються, а стають, та говорити про який ‘’божественний’’ дар для цих людей просто безглуздо. Але, я думаю, що зараз, кожен із нас, сидячи у теплій кімнаті, маючи що поїсти та що попити, навіть за великого бажання не зможе створити хоча б приблизно те, що створили ці генії українського народу.

Тож, чи варті гроші хоч чогось духовного у нашому житті? Підкреслю ще раз свій суб’єктивізм, та однозначно відповім: так. Безперечно, здоров’я не купиш ні за які гроші, але вкажіть мені пальцем на того хто б не хотів мати дороге авто, дім, будинок поблизу живописного океанського берегу? Хто б не хотів подорожувати кожні вихідні? Хто б не хотів, щоб його близькі жили у достатку, та ніколи не втрачали власні сили над питанням заробітку? Хто б не хотів відвідувати найпопулярніші концерти, фестивалі та події, займатися тим, чим хочеш, та в кінці-кінців – хто б не хотів жити повним життям? Я певен – відповідь буде очевидною. Але, як не сумно, та у нашому житті всього цього неможливо добитись без грошей… І нехай Тарас Шевченко навіки вкарбував своє ім’я у світову історію, та чи всі ми готові пережити ті страждання та ті болі, що пережив ці Великий чоловік?.. Кожен обере свій шлях сам, та кожен визначить для себе, що він хоче: змінити цей світ хоча б трохи, щоб зостатися відомим навічно, чи прожити своє життя так, як ти дійсно цього хочеш…

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин