Отже, окрім проблем із назвою, інколи я зіштовхуюсь із проблемою повної відсутності натхнення. Я намагаюсь щось вигадати, побудувати будь-які думки у голові, але ж ні. Жодної. Та я ж знаю, що писати треба. Кожного дня, хоча б рядочок. Здавалося б, навколо стільки подій, невже немає про що писати? Ні, про що писати, якраз, є. І я маю про це писати, бо це моя робота – не бути байдужою. Але чомусь саме зараз мене не тягне.
І що ж далі? Що тепер робити? Де шукати натхнення?
Цікава річ: натхнення треба шукати у тій галузі, у якої дієш сам. Це цілком логічно. Переглядаючи вдалі роботи професіоналів, хочеться і самому створити щось подібне. Що до мене, то коли я читаю вірші, мені хочеться писати вірші. Коли я читаю гарний твір, мені хочеться написати гарний твір. До речі, це чомусь не стосується музики. Хоч я і маю певні знання щодо грамотного її створення, але робити це мені чомусь не хочеться. Слухаючи музику, мені хочеться слухати музику. І все. Те й саме стосується картин, малюнків, кінострічок чи фотографій. Але тут зрозуміліше – я просто не вмію ні малювати, ні фотографувати, ні, тим паче, знімати фільми.
Але що ж робити, коли ти начебто перечитав вже багато гарного матеріалу, а своє все ніяк не генерується?
Багато чого залежить від настрою. А настрій, у свою чергу, залежить від того, що нас оточує. Це може бути погода, стан здоров’я, рівень прибраності кімнати, шум за вікном, фаза місяця – будь що. Розібравшись у тому, що саме може «злякати» натхнення, треба, за мірою можливостей, позбутися цього чиннику. Наприклад, у мене натхнення може з’явитися у процесі прибирання. Особливо тоді, коли я наводжу порядок у канцелярії. Завжди находжу щось цікаве – якісь старі листи, які я обов’язково перечитаю, якісь інші «цікаві штучки», які я буду розглядати та згадувати, як вони опинилися серед моїх речей. Деякі спогади можуть виявитися потужним джерелом натхнення. Та і в кінці кінців, коли все упорядковано, і на цю «красу» приємно дивитися, тоді мені дійсно хочеться щось робити. До речі, робити щось стає набагато зручніше.
Якщо вже зовсім біда, можна влаштувати собі маленьке свято. З’їсти тістечка або шоколадку, випити смачного чаю. До речі, в шоколаді міститься серотонін – гормон радості. Можливо натхнення прийде саме тоді, коли з’явиться гарний настрій.
Натхнення – це така дивна штука, яка приходить несподівано і невідомо звідки, та й також несподівано і невідомо куди зникає. То ж так важливо вчасно його «спіймати». Так часто буває, що воно приходить десь посеред ночі, або тоді, коли ти зовсім не готовий його використати належним чином. Так багато гарних думок було «втрачено» у маршрутках, біля кас супермаркетів, уві сні, посеред пари в університеті, дорогою додому. Втрачено і не зафіксовано. На жаль. Але натхнення ніколи не покидає назавжди. І це дуже мене тішить.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Мария Посылкина
