Сьогодні аудиторія радіо значно зменшилась. На початку 90-х років воно почало стрімко розвиватись і почало виходити у широкий загал. Сьогодні ж половина радіостанцій закрилось, а деякі змінили формат.
Ще у часи Радянського Союзу на всіх станціях була жорстка цензура. атмосфера взагалі була дуже сумна. Авторам не можна було виявити себе в ефірі, бо це каралось партією. Не можна було допускати помилок, потрібно дуже ретельно готуватись до виходу в ефір. Всі спічі, програми, інтерв’ю повинні були бути підготовлені заздалегідь. Ніякої балаканини. Сухі факти, не цікаві програми, вітчизняна музика. Так я згодна – це добре. Радіо мало свій професійний рівень, але слухали його тільки заради зарубіжних музичних програм та випусків новин.
Сьогодні ж радіо отримало забагато свободи, в плані манери подання ефіру. Так, політична тематика все так само контролюється, від неї нікуди не подітися, але ви послухайте, що ведучі кажуть з іншого приводу. В ранкових ефірах ведучі можуть піднімати інтимну тему і обговорювати її з превеликим ентузіазмом. Більш того, запрошувати слухачів до ефіру, приєднуватись до їх діалогу і знаєте, що найбільш дивне, люди телефонують і розмовляють. Розповідають свої таємниці на всю країну.
Ведучі можуть не підготуватись до ефіру, збитись, забути слова, не правильно ставити наголоси, вживати слова не в тому контексті. Мені інколи цікаво, а чи слухають цих людей їх батьки, сестри, дружина, діти. Чи не соромно їм інколи після їх програм?
Але владу це зовсім не цікавить. Дякуємо за те, що хоча б заборонили рекламувати горілку і тютюнові вироби. Але тут постає інше питання, чому радіостанції не слідкують за виконанням регламентованих законодавчих норм.
Мені здається, що найкращим часом для радіомовлення були 2000-ні роки. Ще залишились пережитки радянських норм, але буле послаблення у цензурі, що дозволяло виражати свою індивідуальність.
На жаль, повернутися до тих часів ми не зможемо.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Игнатенко