Пощастило тим людям, які мали змогу прочитати шедевр булгаковської творчості, а саме, роман «Майстер та Маргарита». Цей твір не є складним для прочитання, але є важким для розуміння. Його можна читати кожного року, але кожен раз він буде сприйматися у новому світлі. В цьому є містичність та могутність роману.
У романі «Майстер та Маргарита» простежуються дві головні лінії, які пов’язані між собою героями, їх вчинками, пов’язані часом, пов’язані ситуаціями. Я вважаю, що, зрозуміти роман повністю неможливо. Можна тільки наблизити себе до розуміння, якщо вивчати його у різні періоди свого життя, коли в людини змінюється світосприйняття, стереотипи, можливо, характер, можливо, навіть, релігія. І, тоді, кожного разу можна дивитися на роман іншим поглядом, робити інші висновки, знаходити відповіді на старі запитання, а потім запитувати нові. Хоч це й дивно, але «Майстер та Маргарита» дійсно на любителя, бо багато людей не можуть його сприймати, не говорячи про розуміння та прочитання декілька разів. Тому, можна вважати, що цей роман для обраних. Для тих, хто шукає відповіді й знає, де вони є. Для тих, хто шукає істину, та не хоче повторювати помилки, які робили великі люди у різні часи. Для тих, хто розуміє силу кохання і те, на що готові піти люди заради один одного, заради спасіння душ та майбутнього, яке їм відведено.
Містичність у творі є у кожному слові, починаючи з епіграфа, який зустрічає читача на початку роману та попереджує його про те, що тепер поряд з ним, нерозривно, увесь роман, буде йти добро та зло, яке буде мати на меті навчити читача або провчити його: «..Так кто ж ты, наконец?
– Я – часть той силы,
что вечно хочет
зла и вечно совершает благо.»
Роман пронизаний словами, які швидко залишаються у пам’яті, бо несуть у собі великий зміст. Цитувати цей роман – сама насолода. Фрази, які увійшли в історію, як крилаті фрази, будуть передаватися із покоління у покоління, бо цей роман безсмертний.
Як на мене, те, що Булгаков зв’язав два світи, показав наскільки нерозривно пов’язаний матеріальний та духовний світ, що нічого не відбувається просто так та все має якісь наслідки – ще раз доводить нам, що кожна ситуація та кожна дія пов’язані між собою, й можуть змінити хід подій. На сьогодні багато критиків висувають свої точки зору з приводу того, що покладено в основу роману, які таємниці він зберігає і чому з ним пов’язано стільки незрозумілих історій. Деякі критики говорять, що роман має три різні головні сюжетні лінії, які доповнюють одна одну, інші називають головним героєм тільки Воланда та наголошують та тому, що роман про Сатану та зло, яке повчало людей. Невелика кількість вважає, що основною ідеєю є кохання, заради якого сталося так багато подій. Скільки людей, стільки й думок. Для кожного читача будуть свої головні герої, свої сюжетні лінії, але кожен назавжди запам’ятає те, що «Рукописи не горят» і що насправді безсмертний роман буде підкорювати розуми та серця людей ще багато століть.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Рябчич