Від Театру Ляльок до площі Фестивальної 6 грудня пройшла хода студентів за євроінтеграцію. Їх було близько тисячі, й майже кожен із українською символікою: одні тримали прапори України та ЄС, другі поробили собі з прапорів плащі, треті наклеїли на одяг та сумки наліпки за євроінтеграцію України, четверті намалювали на обличчі жовто-блакитні смужки. Вони кричали лозунги, аплодували та галасували. «Пороги» запитали у мітингуючих, що саме змусило їх взяти участь у подібному марші та яким вони бачать майбутнє України.
Юлія Кривенко, представник громадської організації «Європейська молодь України»:
– Ми три дні проводили молодіжні мітинги. Там ми познайомилися зі студентами. Вони нам довели, що дійсно не байдужі. Їм не дозволили вийти на студентський страйк, тому вони вийшли на наш молодіжний Євромайдан. І коли вони нам запропонували прийти та допомогти, ми просто не змогли не відгукнутися. Тому що не так давно самі були студентами й розуміємо наскільки це все важко робити. Проте студентам вдалося – вони знайшли чи зробили прапори, стрічки, прапорці та наліпки. Все було на вищому рівні. Я їм дуже вдячна. Не очікувала, що буде стільки людей, але напевно їм накипіло, тому вони вирішили бути тут і виказати свої погляди. Вони зупинялися біля кожного універу та відстоювали свої права. Десь не пустили, але вони все одно заявили про себе. Студенти – це найактивніші люди, які є в Україні, і вони не повинні мовчати. Я б хотіла, щоб майбутнє було європейським, тому що я була в Європі, була в Польщі, була в Болгарії, була в багатьох країнах, і, на жаль, гірше, ніж в Україні ніде не живеться. Щоб там не казали про погану економіку в Болгарії, можливо, але дороги у них нормальні. У них ціни на продукти набагато нижчі, ніж у нас. У них все своє, у них є сирофабрики. Вони живуть за рахунок того, що вони роблять. Я хочу, щоб Україна була такою ж державою. У неї дуже великий потенціал, багато ресурсів, але на жаль, немає нормального керівника, який би зробив із неї одну з найкращих країн в Європі, а то й у світі.
Віталіна (свій соціальний статус вирішила не вказувати, – авт.):
– Я взяла участь у ході, аби підтримати студентів і український народ. Ця хода проти свавілля, яке зараз відбувається в Україні, проти того, що б’ють невинних людей у Києві. Ми за вільну Україну, за те, щоб Україна була в Європі, була у кращому становищі. Я вірю в наше майбутнє з Європою. Якщо щось піде не так, ми завжди можемо звідти вийти та диктувати свої умови, тому що Україна – це велика й сильна держава. Але спочатку нам треба стати краще. Якщо ми будемо з Європою, стандарти для нашої продукції стануть набагато вищими. Тому я за Європу і за вільну Україну.
Дмитро, студент ЗНТУ:
– Безперечно я бачу європейське майбутнє для України. Україна має бути в Європі, сповідувати європейські цінності, треба встановити європейські закони, європейська економіка за європейськими правилами, а не за радянськими чи азіатськими. У нас, як один директор сказав, так і буде, і нікого не хвилює, що економіка не працює, що ці некомпетентні рішення гублять українську економіку, знищують її. У студентській ході я йду за український народ, я хочу показати киянам, що вони не самі, що якщо хтось не зміг приїхати, всі будуть на майданах по інших містах. Більшість українців підтримують киян, і Схід, і Захід відстоюють спільну ідею. Тож я думаю, що народ переможе.
Стас, майбутній студент:
– Мені здається, ми все ж таки вступимо до Євросоюзу та будемо вільною, цивілізованою країною. Ми оберемо нових нормальних керманичів, оберемо нового компетентного голову міста та губернатора. Вони керуватимуть країною та громадою відповідно з розумом та турботою, а не так, як вигідно лише їм. Тут всі стоять на підтримку київського Майдану. Коли нас більше, ми сильніші.
Ксенія, студентка ЗНУ:
– Студенты – это не только будущее Украины, но и всего мира. Мы первыми должны принимать участие в подобных митингах, чтобы показать, чего мы хотим. А мы, студенты, за Евросоюз, против того беспредела, который творится в Украине. Поэтому мы просто не могли сидеть дома в тепле, видя, как таких же студентов бьют. При таких обстоятельствах нельзя ничего не делать, нельзя сидеть на месте. Здесь собралось очень много студентов, несмотря на то, что некоторые университеты выставили табу на подобные мероприятия. Но все равно нас много. Я вижу будущее Украины точно без России, пусть не в ЕС, но Украина будет целостной – «Схід і Захід разом». И только так.
Крістіна, студентка ЗНУ:
– В первую очередь, я здесь, чтобы поддержать не политические взгляды, а поддержать всех людей, которые сейчас стоят в Киеве и которые стали политическими жертвами нашей несправедливой власти. Мне очень приятно, что народу не безразлична его судьба и судьба его братьев. Здесь собрались не только молодые, на митинг пришли пожилые люди. Мне очень приятно, что мы все «гуртом» тут, чтобы поддержать общую идею. Меня впечатлила бабушка, которая выступала у микрофона. Ей 80 лет, а она не сидит дома, в отличие от многих людей, которые боятся, она пришла постоять за свои права и права других украинцев. В будущем, я думаю, Запад и Восток Украины еще больше сплотятся. Я вижу нашу страну богатой и процветающей. Мы ведь страна с огромным потенциалом. Я надеюсь, что в будущем народ победит и у нас все будет хорошо.
Микола Білик, аспірант, запорізький співак:
– Я вирішив взяти участь у ході, по-перше, тому що студенти небайдужі, по-друге, тому що я теж студент і теж небайдужий. Я прийшов сюди відстояти свою свободу, свою гідність і гідність усіх українців, які нині стоять на Майдані по всій країні. Яким я бачу майбутнє України? Якщо глобально, то щасливим. А як це втілимо, побачимо. Сподіваюся, це буде досить мирно, лояльно і, хотілося б, швидко.
Ярина, студентка ЗНУ:
– Я взяла участь у ході, по-перше, на підтримку київських студентів, по-друге, за євроінтеграцію. Ми маємо надію, що все ж таки вступимо до ЄС, тому що Запоріжжя – це Європа, Україна – це Європа. Я дуже рада, що сьогодні нас багатенько зібралося як для Запоріжжя. Дуже приємно, що всі ми маємо одну ідею, що виступаємо проти узурпації влади. Майбутнє України я бачу тільки в Європі, якщо ні, то будемо мітингувати й далі, доки не досягнемо мети. Я сьогодні прийшла з барабаном. Це щоб закликати до нашої ходи більше людей. Щоб чули нас.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Марина Ботнарева