Нещодавно я прочитала книгу " Соло для Соломiї" i зрозумiла, що недарма вона стала книгою року 2013. У нiй розповiдається про життя однiєї дiвчини, а потiм вже жiнки, Соломiї Рощук, яка була звичайною селянкою. Соломiя, вона дуже гарна дiвчина, її всі любили, а вона завжди відповідала взаємнiстю, часто чинила за велiнням свого серця. Ще з юних лiт її кохають два хлопцi односельчани. Обидва залицяються до неї, але перед нею стоїть велике питання, кого ж обрати? Так склалася доля, що Соломiя, кохаючи одного, виходить замiж за iншого. Саме через вiйну вона мусить втратити обох чоловiкiв, що стало для неї справжньою трагедiєю.
Володимир Лис вважає, що це напiвдокументальний твiр, в якому зображуються рiзнi подiї, а саме життя в селi. Це й колгоспи, страшна вiйна, розкуркулення заможних селян.
Соломiя – це жiнка, яка до кiнця свого життя так i не пiзнала справжнього жiночого щастя. Тяжка доля, страшнi подiї в її життi, а саме смерть батька та її улюблених бджiлок. Невдалi вiдносини з чоловiками. Але вона потiм зустрiне партiйного дiяча, який покине Соломiю разом з маленькою дитиною, боячись, що вiн може лишитись мiсця в партiї.
Усi цi бiди нiяк не зламали Соломiю Рощук. Вона, всупереч всьому змогла залишитись свiтлою, доброю людиною. Адже iнша жiнка на мiсцi Соломiї могла б опустити руки, але вона знайшла в собi сили та продовжувала жити далi.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Евгения Ли
