Історія про те, як козаки на "криваву йолку" приїхали.

Покинувши навчання, я разом зі своїм другом влаштувала імпровізовану журналістську групу й вирушила до Києва, щоб бути там 29 листопада, саме в день підписання договору України про асоціацію з ЄС, але ми навіть не могли уявити, які перебіги подій на нас очікують. Тож почнемо спочатку.

6:30 ранку. Вийшовши з метро на станції Хрещатик, ми чули, як на Майдані лунає музика. Поросив маленький дощик, але людей, які зібралися на Майдані Незалежності – це не лякало.  Їх було близько 300. Щоб зігрітися, люди пили гарячі напої, а коли лунала заводна гуцульська музика, активісти влаштовували хороводи, які простягалися на весь Майдан. Скрізь на залізних огорожах, які обороняли «йолку» , висіли плакати, які закликали долучитися до ЄС або висміювали президента, жартома називаючи його Ялинкович. Пам’ятник  засновників Києва на очах  перетворювався на тримач для прапорів.

Скрізь царила атмосфера добра. 

Народу щогодини ставало дедалі більше.  Люди приїжджали з різних куточків України, аби відстояти свою думку. Найбільше, звичайно, було людей з західних областей, але на своєму шляху ми зустрічали людей з рідного Запоріжжя.

Вже в обід люди дізналися, що президент України Віктор Янукович, не підпише угоду про асоціацію. Майдан – запалав. Невдоволені люди сипали прокльонами.  У Громадського телебачення було пряме включення з Вільнюсу, але окрім того, що президент не підписав угоду, він відмовився спілкуватися зі всіма журналістами, а запросив лише «своїх».

У перервах між включенням з Вільнюсу, активісти виходили на сцену під стелою та проголошували вогняні промови, а інші навпаки, виходили та співали. Так ось наприклад житель Закарпатської області, привіз з собою частинку позитиву й заспівав пісню «Ой, смереко», тим самим, змусив співати разом з ним від малого до великого. 

Саме в цей час пішли розмови про провокаторів, які зараз знаходяться на Майдані Незалежності й пропонують гроші. Згадавши про підкупних людей, ми вирушили на сусідню Європейську площу, де якраз проходив мітинг Партії Регіонів. Є достовірна інформація, що деяких людей насильно привозили туди, а іншим заплатили по 50 гривень.

Ми не шукали легких шляхів, тому вирішили піти не Хрещатиком, а в обхід через вул. Інститутську. Завернувши трішки не там, де потребувалося, ми знайшли автобуси на яких привезли людей на мітинги Партії регіонів та міліціонерів, які не соромлячись відзивались на поклики природи.

Покинувши безсоромних міліціянтів, ми, самі того не очікуючи, потрапили на імпровізований мітинг Геннадія Балашова, який проходив на розі вулиці Садової та Михайла Грушевського.  Мітинг на Європейській прощі закінчився й люди, які там знаходилися, піднімалися вгору, де на них чекали автобуси, а  в спину пан Балашов виголошував, якої він про них думки.

 

Після завершення мітингу Балашова, ми вирушили знову на Майдан, де на нас очікував ще більший шок: сотні беркутів вишукувалися в ряд й чекали наказу. Такою великою кількістю вони вирушили в бік Європейської площі.

Далі події проходили не менш цікаво: опозиційну машину, яка везла на мітинг апаратуру для підсилювання звуку, заблокувала міліція та беркут. Машину було оточено в декілька рядів, народ відтіснили міліціянти. Одного з активістів, який хотів прорвати оборону та дібратися до автівки, побили працівники міліції та відтягнули його.  Після цього, чоловіка ніхто не бачив. Він просто зник.

Деякі працівники міліції ледь витримували натиски з боку людей.  Жінки закликали їх одуматися. «Хлопці, ви ж міліціонери, ви ж народом, ви захищаєте народ! То «Беркут» – гади, б’ють всіх, а ви ж не такі, хлопці, не бийте людей.  В вас же є матері, сестри, які вони будуть думки про вас?» – закликала одна з жінок. Хлопці-міліціянти, які стояли біля нас, ледь стримували емоції. Було видно, що вони не бажають тут знаходитися , а на їх очах проступали сльози.

Трохи пізніше, з тієї сторони, де знаходилася опозиційна машина працівники міліції почали пускати сльозогінгий газ.

Обійшовши живий ланцюг з міліціонерів, ми перейшли на інший бік вулиці, щоб опинитися в самій гущі подій. Зрештою, ніяких дій зі сторони міліції – не було, а опозиційну машину – пропустили.

Також міліціянти заблокували з обох сторін вулицю Хрещатик й не випускали мітингувальникі на дорогу, хоча в них на це був письмовий дозвіл.

Після того, як активісти свого добилися, на Майдані Незалежності – запанував спокій. Людей танцювали, співали пісні. До них приїжджали й лідери опозиції. Все йшло добре. Не було ні натяку на те, що відбудеться через декілька годин.

Вимотані добою в Києві, ми вирушили до місця, де можна переночувати, залишивши Майдан. Зранку прокинувшись, ми дізналися жахливі новини, які відбулися о четверній ранку на Євромайдані.

 

 

 

Очевидці розповідають таке: «Дівчата в цей момент стояли на горі, хлопці-внизу, декількома рядами захищаючи їх. Дівчат всіх трусило від хвилювання, але вони знайшли в собі сили заспівати хоч і уривчастим голосом славень України, який їм у цей момент здався молитвою. Говорить, що було таке відчуття, ніби вони разом з хлопцями захищали…Мотронинський монастир, як холодноярці в Мельниках… 

Коли підійшов Беркут, наші хлопці НЕОДНОРАЗОВО їм повідомляли, що наша акція-мирна, судом не заборонена. "Що ми маємо зробити, щоб уникнути зіткнень?" У відповідь – тиша, а потім почався штурм. 
Дівчата падали на хлопців, хлопці-на дівчат. Говорить били так, що якби не зимовий одяг, то переламали все що тільки можна. 

Коли їх почали гнати як худобу від стели, дехто потрапляв у пастку, створену металевими щитами…І УВАГА! Хлопці, МІЛІЦІЯ, не Беркут, ЇМ ДОПОМАГАЛИ пролізти через той паркан, розтягуючи його. Вони самі були шоковані тим, що відбувалося на їхніх очах. 
Вибравшись із того пекла, хлопці та дівчата кричали їм "ДЯКУЄМО!" 

Потім всі розбігалися хто куди. Багатьох доганяли і по-звірячому просто били, добивали. Били навіть тих, хто просто сидів у цей час на лавках, людей які були взагалі не причетні до Євромайдану. Вони просто йшли з якогось нічного клубу додому і вирішили присісти…

У мене таке відчуття, що серед бійців спецназу ВВ в цю ніч УКРАЇНЦІВ НЕ БУЛО!».

Як повідомляють українські інформаційні агентства, «Беркут» приїхав до Києва з Дніпропетровської, Луганської, Кримської, Чернігівської та Донецької областях.  Деякі стверджують, що серед бійців «Беркуту» був й російський ОМОН.

Лікарням заборонили повідомляти про кількість поранених людей, після «кривавої суботи».

Промоніторивши соціальні мережі, ми дізналися де зараз перебувають мітингувальники. Після того, як їх побив «Беркут», молоді люди побігли вверх до Софійського собору, який відмовився їх приймати до себе. Студенти знайшли допомогу в Михайлівському монастирі.

Зранку, до стін монастиря підтягнувся «Беркут», але мітингуючи закрилися всередині. Як зазначив в твіттері  @V_Koretskiyy: “Останній раз в Києві люди ховались в церквах від озвірілих вбивць під час штурму Києва ханом Батиєм!”.

Швидко зібравши речі, ми вирушили спочатку на Майдан Незалежності для того, щоб подивитися на те, що залишилося після кривавої суботи.  Майдан – огородили, міліція охороняє «йолку» та ковзанку.  Через дорогу виступає, знов нам відомий Балашов, але сьогодні його заклики – не мають  ніякого сенсу. Також там стояли декілька жінок з плакатами «Майдан зараз на Михайлівський площі» та закликали не слухати провокаторів, а йти туди.

Прийшовши на Михайлівську площу ми побачили дуже багато народу. Серед розмов було чутно, що людям потрібна кров влади, через те, що вона вчинила вночі.

В самому Михайлівському монастирі організувався пункт прийому їжі для мітингувальників.

 

Декілька годин потому до пам’ятника княгині Ольги приїхали опозиційні лідери, які осуджували нічний розгін Майдану. Вони також закликали очистити країні від А до Я, тобто від Азарова до Януковича.

Активісти Євромайдану оголосили про те, що в результаті нічного розгону Майдану загинула 23-річна дівчина. В пам'ять про неї на Михайлівський площі люди запалили свічки.

Але це не єдина смерть, яка відбулася за відстоювання ідеї. З Тернопольської області їхав автобус зі студентами та людьми похилого віку. Автобус потрапив в аварію, координатор мітингу – загинула. 

Також нам  стало відомо, що о 4 ранку, коли почався розгон Євромадану, в цей час у Львові померла Леся Гонгадзе, мати журналіста Георгія Гонгадзе. 

Відео: 

Балашов: http://youtu.be/_FxT4fGTCEM

Сутички з міліцієюhttp://youtu.be/lLn1kbl4WLQ 

http://youtu.be/e8ogDvMMGeU

Зачистка Майдануhttp://youtu.be/nvlFhr-TPZw

Виступи активістів: http://youtu.be/sKe9yO-7kXE

http://youtu.be/QxPpLnsJ9B0

http://youtu.be/_BqZLlAE5ec

 

Фотографії з Майдану можна подивитися тут

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Дарина Свіцельська