Тому, хто є постійним читачем блогів на «Порогах» не є таємницею те, що у моїй групі пройшов так званий «літературний тиждень». Точніше два. Бо перший тиждень усі хаотично моніторили найближчі книжкові крамниці та сайти електронних бібліотек в надії знайти свіжі витвори літературного мистецтва (до речі, номіновані на кращу книгу за версією ВВС Україна). У цьому вирі я схопилась за книжку Юрія Макарова «За чверть десята». Не те, щоб я досконально вивчала анотації чи проводила відбір за назвою або інтуїцією. Я читаю все і я рада будь-якій книжці. Тож, саме цьому твору я присвятила другий тиждень.
Я була здивована вже с перших сторінок. «Як?! Книга не про українське село? Не про тяжку українську долю? А це точно українського автора книга?» – подумала я с захопленням таки «ковтаючи» перші сторінки. Це вже щось новеньке. Я не спеціаліст в українській літературі, але кожна книга українського автора, за яку я бралась, носила сильний національний акцент. Читаєш їх і у тебе вишиванки перед очима миготять. Але Юрій Макаров вочевидь за прогрес. На сторінках його твору я побачила хоч і не молодого (65 років), але крокуючого в ногу з часом Миколу Павловича. Він – яскравий приклад того, що з пенсією закінчуються лише наші трудові будні, а не життя взагалі. Звісно, не позбавлений суто старечого буркотіння, він відкриває нам світ радянської України через призму своїх спогадів. Особисто для мене це зовсім новий погляд на цей проміжок часу і новий погляд на старше покоління. Ми звикли вважати пенсіонерів кимось накштаут пасивних дітей, які сидять у дворі на лаві та чекають свого часу. А виявляється, що вік не перешкода для життя. Люди поважного віку також закохуються, вони також можуть освоїти Інтернет або роботу на комп’ютері. Та у них всередині вирує цілий ураган, цілий мікс зі спогадів минулого та надій на майбутнє! Просто мало хто з нас ризикував відкрити цю завісу старечого буркотіння та знайти у наших дідусях та бабусях цікавих особистостей. Нам легше думати, що вони створені для пиріжків або для безперервного пильнування за городом.
Книга «За чверть десята» створена для того щоб, змусити наше покоління задуматись про питання вічного та здоблена маленькою містичною сюжетною лінією про яку я навмисне не розповіла. Нехай це буде мотивацією до прочитання цієї книги, яка, на мою думку заслужено потрапила у номінанти на кращу книгу 2013 року.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анастасія Осипенко
