«А на другій вулиці стояли під зоряним небом жінка, кіт і пес. Жінці ставало все холодніше і холодніше, але щось стримувало, щоб піти до хати. Раптом дивна думка прийшла до неї. А що як пошукати доньчину зірку? Кажуть же, коли людина народжується, то на небі засвічується нова зірка – її душа. Янгол дивиться на небо очима тої зірки, казали Соломіїна бабца Мокрина. То де ж зірка її любого янголятка? Соломія пошукала очима, пошукала очима, намагаючись вгадати, котра котра зірниця Соломійки-молодшої. Може, ота чи та? Зірки безмовно мерехтіли, мов дражнилися – ану ж, не вгадаєш. І раптом Соломія побачила маленьку, але досить яскраву зірочку. Їй-Бо, раніше її не помічала. Може, то вона? Ні, не дано людині такого знати.»
«Вона підвела голову. І раптом здалося – тисячі зір просяться біти зіркою, янголом ії доньки . Я вже вибрала, – подумала Соломія. – Вже … Бо вибрала, бо то нова зірка… Али що я можу знати, проста сільська баба?»
Володимир Лис «Соло для Соломії»
Історія Соломії здатна продемонструвати потворність людей та їх красу. Книга Володимира Лиса всього-лише стерео-роман, що наповнений весняними запахами, гудінням бджіл та наївністю. Усього лише життя середньостатистичної та майже непримітної дівчини, вкладене 363 сторінки.
Іноді, щоб розібратися у собі, потрібно дізнантися багато історій життя інших людей. Ми вміємо вчитися на чужих помилках. Але часто люди не звертають уваги на проблеми інших. Це явище доходить до абсурду, бо навіть персонажі книг здаються нам важливішими, аніж знайомі та друзі. Звісно, якщо книга дійсно варта того, щоб ії прочитати. Роман Володимира Лиса "Соло для Соломії" варто навіть перечитувати, якщо вірити думці Андрія Куликова. Я, людина, яка щойно дочитала цю книгу, згоден з цим телеведучим. Історія Володимира Лиса не залишиться забутою, ми будемо подумки повертатися до красуні Соломії та її нелегкої долі, цитуючи нехитрі думки житилів села. Ця книга допоможе розібратися у собі, бо опис життя Соломки захоплює, а тому в'їдається в пам'ять.
У сучасному світі дуже важко бути доброю людиною. Більшість аспектів життя штовхають нас на аморальні вчинки, і ми, збившись з вірного шляху, плутаючи рай та пекло, вбираємо жорстокість. У світі все настільки заплутано що ніхто не зможе дати адекватну оцінку будь-якому вчинку. Іноді здається, що добра та зла не існує. Люди оцінюють все, що відбувається навколо на свій розсуд. Саме через дурний смак більшості ми плутаємо праведне з вульгарним.
Я завжди мріяв про янгола, який декілька разів на місяць прилітав би до мене та казав щось на кшталт: "Артем, ти погано вчинив, виправ це". Про щось, що могло би слугувати компасом у світі без єдиного поняття «добро». А зараз уявіть, що існує така людина, яка не вміє вчиняти погано. Вона нездатна ображати оточуючих та завжди приходить їм на допомогу, але все одно наживає ворогів. Потворності людських душ немає меж, оточуючі знаходять причину для неприязні навіть в ідеальних особистостях. Сусідська дівчинка ненавидить Соломку за її вроду, а сусід за те, що вона вийшла заміж за іншого.
Роман Володимира Лиса "Соло для Соломії" – це історія ідеальної людини у неідельному світі, що наповнена розчаруваннями та жорстокістю, заламами та змінами. Це – життя жінки, вписанне у XX століття.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Артём Курихин
