Довгоочікувана прем’єра фільму «Вій» стала величезним розчаруванням. Понівечений класичний сюжет, нові герої, розкриття «правди» про гоголівську історію та лав-сторі з хепі-ендом наприкінці.
Робота над картиною тривала вісім років. Бюджет склав 26 мільйонів доларів. За цей час змінювалися режисер, сценарій, із фільму планували зробити трилогію, потім знову повернулися до односерійної версії, прем’єра ж відкладалася безліч разів. І ось 30 січня цього року картина нарешті вийшла на великий екран. Зважаючи на те, що назва фільму ідентична назві повісті, очікувала побачити давно знайому містичну історію, оновлену за допомогою сучасних технічних засобів.
Однак сюжет повісті показали лише шматками на початку фільму. Не зважаючи на те, що герої говорили фразами із книги, передати гоголівський колорит не дуже вдалося, повністю змінили й місце дії: зелені рівнини під Києвом замінили на дрімучі ліси, біля яких, окрім хутора, немає нічого живого.
Ввели нову сюжетну лінію – кохання британського картографа Джонатана Гріна, який, власне, й став головним героєм картини, та його учениці – доньки заможного англійця. Наш хоробрий герой заради свого кохання відправляється в кругосвітню подорож. Заблукавши, він опиняється на хуторі десь у Малоросії рівно через рік після трагедії з Панночкою та Хомою Брутом. Розповіді місцевих козаків та «чиста, як сльоза» українська горілка затуманюють його вчений розум, і він починає вірити в містичні події, що трапилися в старій церкві.
Мета картини – розкрити всю правду гоголівської історії, покарати винних і тим самим врятувати душу померлої Панночки. Цим і займається головний герой. Спочатку він вивчає місцеве населення, яке нам показують як купку козаків, що постійно пиячать, та їхніх злих жінок, котрі тільки те й роблять, що розпускають безглузді плітки. Керуючись холодним розумом та не зважаючи на застереження переляканих місцевих жителів, хоробрий Джонатан Грін вирушає в стару церкву, до якої після смерті Хоми Брута ніхто не наближався.
Після низки цікавих й інколи небезпечних пригод Джонатан Грін все-таки дізнається правду. Історія про відьом та жахливого демона Вія – насправді вигадка місцевого диякона, що більше за все бажав влади над людьми. Завдяки містиці населення, котре перетворилося на стадо через страх, повірило у всесильність диякона та почало в усьому йому підкорюватися. Той самий святий отець і вбив Панночку, попередньо зґвалтувавши, а Вія вигадав, аби замести сліди.
Так, класична повість – це всього-навсього результат базарних пліток, яку вмілий злодій використовує, аби тримати під контролем малорозумну та лякливу місцеву громаду. Головний герой викриває його й повертається додому, де на нього чекає кохана із дитям, а всі перешкоди їхньому щастю зникають самі собою. Ось так інтелігентно англійський розум викриває козацьку дурість та лякливість. Типовий сюжет для голлівудського фільму, в якому присутній герой, злодій та історія кохання зі щасливим кінцем.
В результаті ми отримали «вінегрет» із історії про хороброго картографа із Гринвіча, класичного «Вія», приправлений винаходами геніального Леонардо да Вінчі, про якого часто згадують герої фільму, та рекламою однієї відомої марки горілки. Постає питання, чи варто було витрачати на це 26 мільйонів доларів, вісім років та використовувати ім’я великого класика, який, за легендою, одного разу вже перевернувся у труні.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анастасія Бичіна
