До 1986 року Чорнобиль був індустріальним центром із родючими ґрунтами та багатою природою. Зараз же це місто-примара. До річниці аварії на Чорнобильській АЕС «Пороги» підготували історичний екскурс щодо подій тих днів.
Перше повідомлення про аварію на ЧАЕС в ЗМІ Радянського Союзу опублікували 27 квітня 1986 року. З моменту аварії пройшло 36 годин. Закордонні ж ЗМІ говорили про загрозу життю людей, а по телебаченню показували карту повітряних потоків в Центральній та Східній Європі, які рухалися й несли за собою радіоактивні речовини.
«25 квітня 1986 року на атомці почалася підготовка до зупинення четвертого блоку на плановий ремонт. Але програма зупинення була недосконалою. Про це знали й працівники, й керівництво. Всі розуміли: якщо щось піде не так, може статися вибух. Але про масштабність імовірної аварії ніхто не думав. Внаслідок певних обставин трапилося так, що відбулося спочатку декілька невеликих вибухів, а потім стався головний, як потім виявилося, планетарного масштабу. Після оцінки викиду радіації стало зрозуміло: потрібно негайно евакуювати людей з Прип’яті. Як раз на цю операцію мене й відправили. Людей вивозили швидко, в домашніх речах, не дозволяли з собою нічого брати – ні одяг, ні їжу, ні речі. Також не дозволялося вивозити домашню худобу. Щоб не сіяти паніку, людям пообіцяли, що через три дні їх повернуть додому, але цього так і не трапилося», – поділився згадками про той день тогочасний працівник четвертого енеогоблоку ЧАЕС Сергій Дєдовидюк.
Аварію на ЧАЕС й досі вважають світовою катастрофою. Із 192 тон палива, що на той час містилося в четвертому реакторі, близько 4 відсотків потрапило в повітря впродовж перших 10 днів. Це були такі хімічні елементи, як йод, стронцій, плутоній та інші ізотопи. Хмара, що виникла над Чорнобилем, пішла на північ й рознесла радіацію над Поліссям, Білоруссю, Росією. Також сліди радіації помітили в Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччині й Франції. Великого забруднення зазнали водні джерела.
Першими на пожежу приїхали воєнізовані пожежні частини Чорнобиля, Прип’яті та Білої Церкви. Через декілька хвилин після вибуху два відділення пожежників, очільником яких був Володимир Правик, а також четвертий караул на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком прибули на 4-й блок і почали гасити пожежу на покрівлі в приміщенні неподалік зруйнованого реактора. Це дозволило врятувати третій енергоблок.
Вже 27 квітня до локалізації аварії залучили й інші військові частини та армійську авіацію. Для виконання цих завдань використали понад 1800 вертольото-вильотів.
Протягом 1986–1987 років силами ліквідаторів, працівників більше, ніж 40 міністерств і відомств України, Росії та інших республік Радянського Союзу виконали величезні обсяги робіт. Загалом у них взяло участь понад 600 тисяч чоловік, з яких кожний другий був «людиною в погонах».
Фото: rockzlodej88.blogspot.com
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ольга Ганюкова
