Істинно: Хвильовий. Сам хвилює і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить…
Володимир Коряк
…Письменник – це Людина, що сидить на даху височенної в’язниці і має щастя споглядати небо не через ґрати, але він теж в’язень, бо безсилий злетіти до зірок, не маючи крил, і не може стрибнути вниз, бо там його стріне смерть. Матеріальний світ – це тюрма для духовного, тіло людини – в’язниця, у якій відбуває душа невідомо ким і коли призначене покарання. Товсті тюремні стіни тиснуть з усіх боків і спустошують душу: за часом очі сліпнуть від настирливого неонового сяйва, вуха глухнуть від гуркоту машин, уста німіють від постійної брехні, серце черствіє від почуття вічної приреченості. І лише деякі Творці можуть вийти із цієї тілесної в’язниці, дістатись душею до найвищих сфер.
justify;”>
Він був неймовірним мрійником і романтиком, тонко відчував красу і закохувався в гарних жінок, він був відчайдушним сміливцем, лідером, а душу мав тонку і вразливу. Він був максималістом у всьому, про що мріяв і намагався реалізувати. Він хотів змінити світ, бо в душі вирував дух неспокою. Він хвилювався сам, як бурхливий океан, і хвилював усіх байдужих. Він був геніальним утопістом, якому вдалося навіть ціною власного життя реалізувати нездійсненні мрії, бо створив світ, неповторний світ у власній душі. Він був дуже щасливою людиною, бо доля дарувала йому унікальний шанс вічного життя у неймовірно красивому світі «Арабесок», які хвилюють, тривожать кожного, хто хоче доторкнутися до краси. І тепер уже в «Арабесках» пристрасно промовляє до нас химерний Сатурн, що крім визначеної йому долею орбіти, має «свою муку, своє «знаю», свої три кільця: віру, надію, любов»…
Його безмежна душа вмістить любов до «города» з шумними бульварами, японськими ліхтариками і захоплення екзотичною Еспанією. Це про неї і про маленьку флейту, веснянку дум у руках Мартінеса Сієри, розкаже Майстрові Муза, надихаючи на нову пісню про чумацьку країну поета. І хвилюватиме художника тільки одне: щоб високий міст духовності в його серці не був зруйнований бурхливою течією життя, щоб іскра Божа не потонула в круговерті життєвої суєти.
І бентежитимуть серця сучасників і наступних поколінь химерні «Арабески», в які перелив автор свою душу-айсберг, більша частина якого живитиметься підводними течіями, які називаються талантом, даним самим Богом.
Катерина Сиваш
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Сиваш
